03.15
Ти довго не можеш заснути знову, Думки, мов фурії, зносять "башту", Ведуть-дурманять свою розмову, Незрозумілу мені. Хіба що, Нагомонівшись та налітавшись, Дійдуть до спільного ще чогось там, І тихо вляжуться, вгамувавшись, Щоб сон прийшов, як монах на прощу...
2022-10-04 08:33:50
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Павел Урбан
Хіба мала такіх людзей, якія любяць паразважаць перад сном? Я адзін х такіх, але ў адным выпадку я пачынаю пералічваць думкі, каб заснуць, а ў другім выпадку, каб не заснуць. Гэта ўсё часта чаргуецца між сабою, таму складана адказаць, чаго ў мяне больш. Добры верш)
Відповісти
2022-10-04 09:09:25
1
Лео Лея
@Павел Урбан Дякую за твої, завжди глибокі та цікаві, коментарі)
Відповісти
2022-10-04 09:22:21
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2357
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168