03.15
Лео Лея
Ти довго не можеш заснути знову, Думки, мов фурії, зносять "башту", Ведуть-дурманять свою розмову, Незрозумілу мені. Хіба що, Нагомонівшись та налітавшись, Дійдуть до спільного ще чогось там, І тихо вляжуться, вгамувавшись, Щоб сон прийшов, як монах на прощу...
2022-10-04 08:33:50
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Павел Урбан
Хіба мала такіх людзей, якія любяць паразважаць перад сном? Я адзін х такіх, але ў адным выпадку я пачынаю пералічваць думкі, каб заснуць, а ў другім выпадку, каб не заснуць. Гэта ўсё часта чаргуецца між сабою, таму складана адказаць, чаго ў мяне больш. Добры верш)
Відповісти
2022-10-04 09:09:25
1
Лео Лея
@Павел Урбан Дякую за твої, завжди глибокі та цікаві, коментарі)
Відповісти
2022-10-04 09:22:21
1
Інші вірші поета
Беззмістовний Не допоможуть... Світло зірки Осінній подих
Інші поети
Joyful Willow
@Joyful_willow
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5442