Вже давно...
Вже давно я не вірю в казку (так, казок було надто багато), Краще взяти у руки праску і зім'яте життя прасувати. Вже давно не чекаю мрію (її легше самій створити), Але маю на те надію, що зумію й без неї прожити. Вже давно залишила кредо, що від мене щось вимагало, Часто дуже я просто - "недо-", що багато в житті програвало. Вже давно, та й недавно також, перестала багато хотіти Від життя, що зім'ятий аркуш, який прагне все ще злетіти...
2021-09-18 08:07:54
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Павел Урбан
@Лео Лея а я иначе не умею)
Відповісти
2021-09-18 14:17:49
1
Лео Лея
@Павел Урбан В этом мы с тобою схожи, но мне ещё предстоит научиться высказывать моё впечатление)
Відповісти
2021-09-18 14:20:45
1
Лео Лея
☺️
Відповісти
2023-01-01 22:08:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1097
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1067