Мій Час
Розмалюю я небо зірками. Підпишуся словами-кометами. Десь далеко, між нами, роками твори пишуться легко моментами. У бабусиній скрині сховаю всі сорочки-торочки римовані, Десь за комином зілля тримаю (відворотне), мов попіл від спогадів. Здичавілі слова відшукаю, що зросли поміж вишнями рястами, Їх між квітів вінка повплітаю, щоби барвами сяяли ясними. Ти далеко вже. Не поспішаєш. А навіщо? Так легко затрачено. О, мій Часу! Мене покидаєш дуже стрімко. Усе передбачено...
2021-05-24 07:30:38
13
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лео Лея
@Юлія Богута Дякую за таку оцінку💖
Відповісти
2022-11-13 22:41:00
Подобається
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Сесія - то святе) з власного досвіду знаю, що не вистачає часу катастрофічно🙃 Дякую за відгук, і вдало здати сесію💖
Відповісти
2022-11-13 22:42:17
1
Nadine Tikhonovitch
@Лео Лея Дякую!
Відповісти
2022-11-13 22:42:33
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1688
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3898