Мій Час
Розмалюю я небо зірками. Підпишуся словами-кометами. Десь далеко, між нами, роками твори пишуться легко моментами. У бабусиній скрині сховаю всі сорочки-торочки римовані, Десь за комином зілля тримаю (відворотне), мов попіл від спогадів. Здичавілі слова відшукаю, що зросли поміж вишнями рястами, Їх між квітів вінка повплітаю, щоби барвами сяяли ясними. Ти далеко вже. Не поспішаєш. А навіщо? Так легко затрачено. О, мій Часу! Мене покидаєш дуже стрімко. Усе передбачено...
2021-05-24 07:30:38
13
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лео Лея
@Юлія Богута Дякую за таку оцінку💖
Відповісти
2022-11-13 22:41:00
Подобається
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Сесія - то святе) з власного досвіду знаю, що не вистачає часу катастрофічно🙃 Дякую за відгук, і вдало здати сесію💖
Відповісти
2022-11-13 22:42:17
1
Nadine Tikhonovitch
@Лео Лея Дякую!
Відповісти
2022-11-13 22:42:33
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4801
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5668