Душу закрий на замок...

Лео Лея

Душу закрий на замок, ключ потопи десь у Стіксі, Без усіляких морок перетворившись на піксель. Цербера з рук погодуй ворогом, що у кишені. Міст до Аїда збудуй (ох же ж, думки ці скажені). В руки візьми ятаган (слово сподобалось просто), Вправно розкидай дурман, заполонивши ним простір. Маску на очі й вперед так, як робив колись Зорро. Звісно, життя - це не мед. Ну, а що в нас є прозоро? Душу закрий на замок (як закривають хатину). Спробуй побути разок схожою на бригантину.

2021-06-08 14:34:41

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

RETURN Зігфрід#ВGD

Нічого собі : який блискавичний та кольоровий вірш. 🌝🌝

Відповісти

2021-06-08 14:47:27

1

Лео Лея

@RETURN Зігфрід#ВGD Дякую ☺️ приємно, що тобі сподобався😊

Відповісти

2021-06-08 16:31:48

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1878

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11965