Лише Нам
Лідія Юртаєва
Нехай давно вже спочивають пройдешнім сном. Але ти миті належать лиш нам обом. Коли голодний крик двох юних ще  сердець, так відчайдушно прагнув втечі. І загубитись, щоб віднайти себе в чужих очах. Твої рум'яні щоки. Твій ніжний погляд. Твоя п'янка душа. Одне лиш - обсмакувати, увібрати тебе всього. Як тільки крокую тими ж дорогами, на очі трапляються ті ж вулиці,  Ти постаєш переді мною, наче живий. Тому я так зрідка приїжаю в це місто.
2021-11-19 23:28:32
4
0
Інші вірші поета
Сумерки Гральні кубики Прелюдія ВОРОГ
Інші поети
ANDROID CHANNEL
@android_channel
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2300
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2671