ІНІЦІАЦІЯ

Лідія Юртаєва

Давай більше не будемо маленькими дітьми. Давай більш не будемо боятись бетонних стін. Крадькома висовуватись з-під квартир, Наче поза ‐чужорідний світ. Нехай тебе не лякає подих мегаполісних велетів. Нехай тебе не лякає наша піщинність. Давай будемо слухати голос мусонного вітру Й довіряти йому прокладання життєвих стежок. Давай мені руку! Ми разом дійдемо до країв обрію, Ми разом заглянемо у вічі першосвітанку. Він огортатиме нас сонцеласкою, Сонцевідблиск стане нам першозайманням. Ми повернемось. Ті ж стіни слугуватимуть нам пристановищем. Ті ж вулиці складатимуть наш керунок. Ми більше не будемо однойменними, Ми більше не стрибнемо у вирій штампів, Ми вже не загубимо сущестежку, І не злякаємось звіропасток. Ми перетнемо межу у дорослість І там зостанемось, щоб розцвісти.

2021-11-02 23:10:59

Інші вірші поета

Гральні кубики НЕЗНАЙОМКА Втеча СПОГАД

Інші поети

Ren

@Panda_4010

Soft kiri

@Kiribaku_Addict

Маргарита Чаленко

@marharyta

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8164

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4813