ІНІЦІАЦІЯ
Давай більше не будемо маленькими дітьми. Давай більш не будемо боятись бетонних стін. Крадькома висовуватись з-під квартир, Наче поза ‐чужорідний світ. Нехай тебе не лякає подих мегаполісних велетів. Нехай тебе не лякає наша піщинність. Давай будемо слухати голос мусонного вітру Й довіряти йому прокладання життєвих стежок. Давай мені руку! Ми разом дійдемо до країв обрію, Ми разом  заглянемо у вічі першосвітанку. Він  огортатиме нас сонцеласкою, Сонцевідблиск стане нам першозайманням. Ми повернемось. Ті ж стіни слугуватимуть нам пристановищем. Ті ж вулиці складатимуть наш керунок. Ми більше не будемо однойменними, Ми більше не стрибнемо у вирій  штампів, Ми вже не загубимо сущестежку, І не злякаємось  звіропасток. Ми  перетнемо межу у дорослість І там зостанемось, щоб розцвісти.
2021-11-02 23:10:59
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5713
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2691