ІНІЦІАЦІЯ
Давай більше не будемо маленькими дітьми. Давай більш не будемо боятись бетонних стін. Крадькома висовуватись з-під квартир, Наче поза ‐чужорідний світ. Нехай тебе не лякає подих мегаполісних велетів. Нехай тебе не лякає наша піщинність. Давай будемо слухати голос мусонного вітру Й довіряти йому прокладання життєвих стежок. Давай мені руку! Ми разом дійдемо до країв обрію, Ми разом  заглянемо у вічі першосвітанку. Він  огортатиме нас сонцеласкою, Сонцевідблиск стане нам першозайманням. Ми повернемось. Ті ж стіни слугуватимуть нам пристановищем. Ті ж вулиці складатимуть наш керунок. Ми більше не будемо однойменними, Ми більше не стрибнемо у вирій  штампів, Ми вже не загубимо сущестежку, І не злякаємось  звіропасток. Ми  перетнемо межу у дорослість І там зостанемось, щоб розцвісти.
2021-11-02 23:10:59
2
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2890
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12478