ВОРОГ
Ти б міг зрубати гострі шипи, Але не знайшов меча. Не зрозумів, що колюча броня ховає тендітну квітку. Ти б міг погасити вогонь, міцно окутавши. Але навіть об маленьку свічу боїшся обпекти руки. Ти б міг не дати впасти сльозам, якби лиш віднайшов бальзам для загоєння ран, тож вони знову обросли колючками. Не кидай мені зашморг звинувачень, якщо сам осліп. Якщо сам обрав пройти скрізь хащі, та не зумів. Під скляним ковпаком - оберемок променів світла, а довкола - розкидані капкани. Не здобути тобі їх силу, якщо не прийняти слабкість. А слабкість - у нападі на все вороже. Ти - ворог, бо не бачиш наскрізь. ..
2021-11-21 01:19:18
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лідія Юртаєва
Дякую! Читати цей коментар, так приємно!❤
Відповісти
2022-02-03 23:49:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4010
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992