ВОРОГ
Ти б міг зрубати гострі шипи, Але не знайшов меча. Не зрозумів, що колюча броня ховає тендітну квітку. Ти б міг погасити вогонь, міцно окутавши. Але навіть об маленьку свічу боїшся обпекти руки. Ти б міг не дати впасти сльозам, якби лиш віднайшов бальзам для загоєння ран, тож вони знову обросли колючками. Не кидай мені зашморг звинувачень, якщо сам осліп. Якщо сам обрав пройти скрізь хащі, та не зумів. Під скляним ковпаком - оберемок променів світла, а довкола - розкидані капкани. Не здобути тобі їх силу, якщо не прийняти слабкість. А слабкість - у нападі на все вороже. Ти - ворог, бо не бачиш наскрізь. ..
2021-11-21 01:19:18
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лідія Юртаєва
Дякую! Читати цей коментар, так приємно!❤
Відповісти
2022-02-03 23:49:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2148
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9030