ВОРОГ
Ти б міг зрубати гострі шипи, Але не знайшов меча. Не зрозумів, що колюча броня ховає тендітну квітку. Ти б міг погасити вогонь, міцно окутавши. Але навіть об маленьку свічу боїшся обпекти руки. Ти б міг не дати впасти сльозам, якби лиш віднайшов бальзам для загоєння ран, тож вони знову обросли колючками. Не кидай мені зашморг звинувачень, якщо сам осліп. Якщо сам обрав пройти скрізь хащі, та не зумів. Під скляним ковпаком - оберемок променів світла, а довкола - розкидані капкани. Не здобути тобі їх силу, якщо не прийняти слабкість. А слабкість - у нападі на все вороже. Ти - ворог, бо не бачиш наскрізь. ..
2021-11-21 01:19:18
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лідія Юртаєва
Дякую! Читати цей коментар, так приємно!❤
Відповісти
2022-02-03 23:49:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2272
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12005