Ложь и правда...
Холод накинут на плечи. Сменяются роли, меняются маски. Под маской живётся легче. Просто игра лживой сказки. Притворяются много вокруг. Изображая боль и счастье небывалое. Играет роль и враг, и друг. Играют все, а искренности мало. Ложь каждого в сети завлекает. Как при игре азарт растёт, И где грань уже не каждый понимает. И уже не каждый правды ждёт. Лично я предпочитаю, чтобы было честно. Чтобы искренне раз и навсегда. И пусть кому - то так жить не интересно. И пусть вместо нет, ответят да, А я такой не буду. Я так просто не хочу. Всех лживых навеки позабуду. Навстречу правде я лечу. Я буду честной и расправлю крылья. С головой поднятой гордо. И я не самая милая, Но своих убеждений придерживаюсь твёрдо!
2022-10-28 10:17:28
5
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9428
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11243