Вірші
Що було те загуло...
Краплі з річки очей.
Сковзить по тілу тремтіння. Сьогодні ти розлучився зі мною. Виною тому твоя ж брехня.
Біль із головою накриває.
Криваві сльози дощ.
Вежу ніби зриває.
З тобою ми не вдвох.
Час назад не повернеш.
Крихке, як скло.
Нічого назад не повернеш,
Що було те загуло...
4
0
172
Дякую Господу...
Дякую Господу за все, що дав,
За те, що в біді жодного разу не залишив,
За те, що завжди оберігав,
І на шлях правдивий наставив. Дякую Господу за все, що так щедро подарував.
Дякую за кожен яскравий промінчик сонця,
За всіх, хто мене справді любив, За дощ, що стукає у віконце. Дякую Господу і за ворогів.
З ними я стала сильнішою.
За знаки, що я розуміла без слів,
І щоразу з колін вставала.
Дякую за тепло та холод.
За блискавки та дощ проливний. За природу та за місто.
Дякую Господи, що ти зі мною!
4
0
171
Материнські очі
Білі хмари лагідно обіймають. Неначе до грудей притиснула мати.
Ніби ніжні руки пестять,
А вітер ніжно цілуватиме,
І зірки - це материнські очі,
Що з любов'ю дивляться ніжно,
А дощ - це матері сльоза,
А сонце – це її надія.
Головне все це не знецінити. Головне зуміти зберегти.
Головне - це вміти повірити,
І також ніжно у відповідь уміти кохати!
3
0
167
Одразу...
На очах навертаються сльози. Туман в обійми уклав.
У мить впали ванільні мрії. Скільки болю, той кого любила завдав.
Я багато віддати була готова.
Я багато прощала і не раз.
Ішла і поверталася знову.
Але настала переломна ця година. У собі сили все зібрала.
У кулак зібрала волю.
Від тебе стрімголов я втекла. Втекла я від болю.
Та не минає біль весь відразу.
Але згодом прийде спокій. Настане той час, що для щастя.
І знайдеться той, який мій.
5
0
229
Тому що...
Від втоми очі заплющу.
Серце нещадно болить.
Від сторонніх біль свій я приховую.
Губи німі, а душа дико кричить. Темрява стає моїм порятунком. Але на жаль не навіки ця темрява. Максимум вона до неділі. Максимум, доки не прийшла зима.
На жаль, не втекти від себе.
І біль так просто не забути.
І так просто не забути тебе,
І дуже важко розлюбити.
Серце кіркою покриється.
Очі мої більше сліз не ллють. Знову душа в крові вмиється.
Очі не шукають і не чекають.
У душі оселиться зневіра.
Невіра у справжнє кохання.
Бо одного разу розтоптали довіру. Тому що одного разу розтоптали кохання...
6
2
192
Так помирає кохання
Очі наповнені сльозами.
Серце тоне в червоній крові.
Все руйнується діями та словами.
І це все від нещасного кохання. Серце ніби пронизує.
Лезом по серцю брехня.
І серце тепер замерзає.
У спину встромили ніж.
Душу розірвали навпіл.
Із серця капає кров.
Почуття розбиті у мотлох.
Так помирає кохання...
7
0
198
Ложь и правда...
Холод накинут на плечи.
Сменяются роли, меняются маски.
Под маской живётся легче.
Просто игра лживой сказки.
Притворяются много вокруг.
Изображая боль и счастье небывалое.
Играет роль и враг, и друг.
Играют все, а искренности мало.
Ложь каждого в сети завлекает.
Как при игре азарт растёт,
И где грань уже не каждый понимает.
И уже не каждый правды ждёт.
Лично я предпочитаю, чтобы было честно.
Чтобы искренне раз и навсегда.
И пусть кому - то так жить не интересно.
И пусть вместо нет, ответят да,
А я такой не буду.
Я так просто не хочу.
Всех лживых навеки позабуду.
Навстречу правде я лечу.
Я буду честной и расправлю крылья.
С головой поднятой гордо.
И я не самая милая,
Но своих убеждений придерживаюсь твёрдо!
5
0
171
