Тому що...
Лика Вершинина
Від втоми очі заплющу. Серце нещадно болить. Від сторонніх біль свій я приховую. Губи німі, а душа дико кричить. Темрява стає моїм порятунком. Але на жаль не навіки ця темрява. Максимум вона до неділі. Максимум, доки не прийшла зима. На жаль, не втекти від себе. І біль так просто не забути. І так просто не забути тебе, І дуже важко розлюбити. Серце кіркою покриється. Очі мої більше сліз не ллють. Знову душа в крові вмиється. Очі не шукають і не чекають. У душі оселиться зневіра. Невіра у справжнє кохання. Бо одного разу розтоптали довіру. Тому що одного разу розтоптали кохання...
2022-10-28 18:34:47
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вав🤩. Сумно, прекрасно й емоційно❤️👍
Відповісти
2022-10-29 07:12:07
1
Лика Вершинина
@Сандра Мей спасибо
Відповісти
2022-10-29 07:12:24
1
Інші вірші поета
Одразу... Дякую Господу... Так помирає кохання Материнські очі
Інші поети
NOVATOR
@petruha1307
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8279
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1589