Одразу...
Лика Вершинина
На очах навертаються сльози. Туман в обійми уклав. У мить впали ванільні мрії. Скільки болю, той кого любила завдав. Я багато віддати була готова. Я багато прощала і не раз. Ішла і поверталася знову. Але настала переломна ця година. У собі сили все зібрала. У кулак зібрала волю. Від тебе стрімголов я втекла. Втекла я від болю. Та не минає біль весь відразу. Але згодом прийде спокій. Настане той час, що для щастя. І знайдеться той, який мій.
2022-10-29 11:34:41
5
0
Інші вірші поета
Дякую Господу... Материнські очі Тому що... Що було те загуло...
Інші поети
Яна Гаращук
@Iana_Garashchuk
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2655
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1780