Материнські очі
Лика Вершинина
Білі хмари лагідно обіймають. Неначе до грудей притиснула мати. Ніби ніжні руки пестять, А вітер ніжно цілуватиме, І зірки - це материнські очі, Що з любов'ю дивляться ніжно, А дощ - це матері сльоза, А сонце – це її надія. Головне все це не знецінити. Головне зуміти зберегти. Головне - це вміти повірити, І також ніжно у відповідь уміти кохати!
2022-10-30 14:54:48
3
0
Інші вірші поета
Одразу... Ложь и правда... Що було те загуло... Дякую Господу...
Інші поети
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4237
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1978