Дякуєм, що світив

Людмила Скрипко

Тягнеться, наче за голкою нитка, Ближче до світла весь світ. Тому люди світла згоряють швидко, Гріють так мало літ. Тільки і чує прохання про поміч. Відповідь - без відмов. І біля світла того пообіч Кружляють всі знов і знов. Гріє невпинно серце велике, Плавить зсередини жар... І не питає ніхто в людини Прокляття то, а чи дар. Кожний своє лиш на думці має, Знову без зайвих слів Гоїть болюче, поміч питає. У відповідь тиша... Зітлів... Більше не знайдуть тепла у серці, Вигрібли з нього жар. Світло його не пульсує, не ллється, Людям роздав свій дар. Зліт у останнім ривку земному В самісіньку синь небес... А на землі вже й забули про нього, В пошуках нових чудес. Хочется встать на околиці світу, Вигукнуть в небо щосил: "Вічная пам'ять і слава світлим, Дякуєм, що світив!" 21.01.2023

2023-08-27 07:24:52

Інші вірші поета

*** Бабусині крила. Настрій Осінь Якби я вміла малювати.

Інші поети

K L I F S

@klifs

I_am_not_star

@I_am_not_star

Олексій Мельничук

@Alekzzz

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15364

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1533