Дякуєм, що світив
Тягнеться, наче за голкою нитка,
Ближче до світла весь світ.
Тому люди світла згоряють швидко,
Гріють так мало літ.
Тільки і чує прохання про поміч.
Відповідь - без відмов.
І біля світла того пообіч
Кружляють всі знов і знов.
Гріє невпинно серце велике,
Плавить зсередини жар...
І не питає ніхто в людини
Прокляття то, а чи дар.
Кожний своє лиш на думці має,
Знову без зайвих слів
Гоїть болюче, поміч питає.
У відповідь тиша... Зітлів...
Більше не знайдуть тепла у серці,
Вигрібли з нього жар.
Світло його не пульсує, не ллється,
Людям роздав свій дар.
Зліт у останнім ривку земному
В самісіньку синь небес...
А на землі вже й забули про нього,
В пошуках нових чудес.
Хочется встать на околиці світу,
Вигукнуть в небо щосил:
"Вічная пам'ять і слава світлим,
Дякуєм, що світив!"
21.01.2023
2023-08-27 07:24:52
1
0