Надія

Людмила Скрипко

Ольга щодня до Бога говорить, До людей вже давно мовчить. Бог не осудить, слів не спотворить, Бог - її брама й щит. Все що тривожить, все що турбує Тільки йому в ночі. Вдень її болю ніхто не відчує, Ольга до всіх мовчить. Раніше бувало, відкриє душу, Пролізе осуд, мов змій, І знову в собі замкнутися мусить, Сльози на кінчиках вій Випечуть душу до оніміння - Закриється на замок. Теплиться в змученім серці надія. Ім'я цій надії - Бог.

2022-12-21 19:10:24

Інші вірші поета

Що було б? Не відпускай Настрій Осінь Мир

Інші поети

محمد بن سعيد

@MBS

alvahmara

@alvahmara

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4617

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2482