Осінній спогад

Людмила Скрипко

Дощить. Тихенько плаче небо. В душі, як відгук - сум, печаль. І ніби нічого не треба, І наче нічого не жаль, Та в серці спогади вирують Про те, що втрачене давно. Де ми малі, де нас милують. І кожен спогад, мов кіно: Накритий стіл у світлій хаті, Сидить родина за столом. Ні, незаможні, не багаті, Але щасливі, бо гуртом Припорали город великий, Вже й погріб повний до зими. Сьогодні свято у родині - Вітаємо бабусю ми. Роки пройшли. Та тільки осінь Заплаче тихо за вікном, Згадаю неба світлу просінь І як жили усі гуртом. Не було правих і не правих, Всім вистачало доброти. Все намагаюсь врятувати В душі ті спогади мої. Щоб пам'ятати важливіше - Бабуся так жила моя - Разом ми впевнені, сильніші. Бо не один ти, ми - сім "Я".

2021-09-20 08:57:43

1

0

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

59

4

8107

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4726