Осінній спогад

Людмила Скрипко

Дощить. Тихенько плаче небо. В душі, як відгук - сум, печаль. І ніби нічого не треба, І наче нічого не жаль, Та в серці спогади вирують Про те, що втрачене давно. Де ми малі, де нас милують. І кожен спогад, мов кіно: Накритий стіл у світлій хаті, Сидить родина за столом. Ні, незаможні, не багаті, Але щасливі, бо гуртом Припорали город великий, Вже й погріб повний до зими. Сьогодні свято у родині - Вітаємо бабусю ми. Роки пройшли. Та тільки осінь Заплаче тихо за вікном, Згадаю неба світлу просінь І як жили усі гуртом. Не було правих і не правих, Всім вистачало доброти. Все намагаюсь врятувати В душі ті спогади мої. Щоб пам'ятати важливіше - Бабуся так жила моя - Разом ми впевнені, сильніші. Бо не один ти, ми - сім "Я".

2021-09-20 08:57:43

Інші вірші поета

Чи є любов? Що зроблено, то зроблено Лист до Діда Мороза Дорогою життя

Інші поети

Anna Shevchenko

@iamshevchenko

Khadeejah_Mansur_

@Khadeejah_Mansur_

His Queen

@his_queen0926

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13554

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

2872