Осінній спогад

Людмила Скрипко

Дощить. Тихенько плаче небо. В душі, як відгук - сум, печаль. І ніби нічого не треба, І наче нічого не жаль, Та в серці спогади вирують Про те, що втрачене давно. Де ми малі, де нас милують. І кожен спогад, мов кіно: Накритий стіл у світлій хаті, Сидить родина за столом. Ні, незаможні, не багаті, Але щасливі, бо гуртом Припорали город великий, Вже й погріб повний до зими. Сьогодні свято у родині - Вітаємо бабусю ми. Роки пройшли. Та тільки осінь Заплаче тихо за вікном, Згадаю неба світлу просінь І як жили усі гуртом. Не було правих і не правих, Всім вистачало доброти. Все намагаюсь врятувати В душі ті спогади мої. Щоб пам'ятати важливіше - Бабуся так жила моя - Разом ми впевнені, сильніші. Бо не один ти, ми - сім "Я".

2021-09-20 08:57:43

1

0

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

3341

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2361