Осінній спогад
Дощить. Тихенько плаче небо.
В душі, як відгук - сум, печаль.
І ніби нічого не треба,
І наче нічого не жаль,
Та в серці спогади вирують
Про те, що втрачене давно.
Де ми малі, де нас милують.
І кожен спогад, мов кіно:
Накритий стіл у світлій хаті,
Сидить родина за столом.
Ні, незаможні, не багаті,
Але щасливі, бо гуртом
Припорали город великий,
Вже й погріб повний до зими.
Сьогодні свято у родині -
Вітаємо бабусю ми.
Роки пройшли. Та тільки осінь
Заплаче тихо за вікном,
Згадаю неба світлу просінь
І як жили усі гуртом.
Не було правих і не правих,
Всім вистачало доброти.
Все намагаюсь врятувати
В душі ті спогади мої.
Щоб пам'ятати важливіше -
Бабуся так жила моя -
Разом ми впевнені, сильніші.
Бо не один ти, ми - сім "Я".
2021-09-20 08:57:43
1
0