Пам'яті найрідніших

Людмила Скрипко

Буває така хвилина - Мов хвилями почуття. На них у дитинство полину, Хоч трохи побуду дитям. Згадаю по шию замети І бабу гладку снігову, Пісень новорічних куплети, Прогулянку лісову, Коли в заметіль з татом й дідом Разом по ялинку ми йшли... І серце наповниться світлом, Згадавши дитинства роки. Все просто було і спокійно, Чудовий початок життя. Зі спогадів дивиться мирно На мене щасливе дитя, Що вміло всім серцем радіти Кожному новому дню. Проживши трохи на світі, Я й досі життя люблю. На крилах роки летіли І час непомітно збіг. Де ті, що мене любили? Прийду на знайомий поріг, А там уже все інакше, Там нове кипить життя. Така вона доля наша - Пізнання і забуття, Нові відкриття і втрати, Час вдома й далекий путь. Важливо життя пізнати, Не втративши власну суть. Не слухати пересуди, Плітки не нести у світ. Бувають всілякі люди, Всі різний лишають слід. Життя того досвіду варте, Тому геть нічого не жаль, Крім рідних, що наче птахи Злетіли за небокрай. Буває на серці - брила, Здається, вже на краю. Рятують мене їх крила І тихе прощальне "люблю".

2022-12-18 22:41:36

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Domina Mortem

Дуже чуттєвий вірш, браво

Відповісти

2022-12-19 15:03:06

1

Людмила Скрипко

@Domina Mortem дякую🙏

Відповісти

2022-12-19 15:09:20

1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16696

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2333