Пам'яті найрідніших
Буває така хвилина -
Мов хвилями почуття.
На них у дитинство полину,
Хоч трохи побуду дитям.
Згадаю по шию замети
І бабу гладку снігову,
Пісень новорічних куплети,
Прогулянку лісову,
Коли в заметіль з татом й дідом
Разом по ялинку ми йшли...
І серце наповниться світлом,
Згадавши дитинства роки.
Все просто було і спокійно,
Чудовий початок життя.
Зі спогадів дивиться мирно
На мене щасливе дитя,
Що вміло всім серцем радіти
Кожному новому дню.
Проживши трохи на світі,
Я й досі життя люблю.
На крилах роки летіли
І час непомітно збіг.
Де ті, що мене любили?
Прийду на знайомий поріг,
А там уже все інакше,
Там нове кипить життя.
Така вона доля наша -
Пізнання і забуття,
Нові відкриття і втрати,
Час вдома й далекий путь.
Важливо життя пізнати,
Не втративши власну суть.
Не слухати пересуди,
Плітки не нести у світ.
Бувають всілякі люди,
Всі різний лишають слід.
Життя того досвіду варте,
Тому геть нічого не жаль,
Крім рідних, що наче птахи
Злетіли за небокрай.
Буває на серці - брила,
Здається, вже на краю.
Рятують мене їх крила
І тихе прощальне "люблю".
2022-12-18 22:41:36
4
2