Пазл

Людмила Скрипко

Давно життєвий пазл мій склався. Були спочатку я і ти. Ніхто з нас в почуття не грався. Життєві різні два шляхи Якимось дивом об'єднались. Немає більше "ти" чи "я" Єдиним цілим ми назвались, Зрослись серцями - Ми сім'я. В любові і твоїй турботі Удосталь радості й тепла. На все життя? Так, я не проти, Точніше, однозначно "за". У шлюбі підростали діти Ні, не ділилося тепло, Як в запашному травні квіти Лиш розросталося воно. Нас вже не двоє і не троє, Хоч доля в кожного своя, Ми - величезне тепле море В якому цілих вісім "Я". Ми не однакові, ми різні І в тому є найвища суть - В житті на будь-якому рівні Завжди єдиним цілим буть. І хай летять роки, століття, Рід наш помножиться не раз. Ми квіти, корені і віття - Справжнісінький життєвий пазл.

2021-11-24 04:36:20

4

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1000

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1526