***
Людмила Скрипко
Місто живе в безкінечнім потоці Людей, що біжать й машин. Гуде генератор в кав'ярні на розі, Небо все в ваті хмарин. Ніби, звичайне життя. Та даремно Вбачать намагаюсь звичайне життя. Гучно й надривно заревла сирена... Біля кав'ярні дитя Років п'яти, ще маленька-маленька, Меншу сестричку глядить. Хвилину тому заклопотана ненька Забігла в кав'ярню купить Рогаликів свіжих з малиновим джемом - Як сильно їх любить мала. На всюди усі гучно виє сирена. Гойдає візочок дівча, А очі наповнені жахом до краю, Горохом сльозинки біжать по щоці. "Що сталось, маленька?" "Я маму чекаю!" І ручку візочка стискає в руці. За мить на порозі з'являється мама: "Що сталося, доню?Ти плачеш? Чому?" "Тебе не було, а тривога настала... Я так налякалась, а що як помру? На небо злечу, а тебе ще немає..." Чи знав я до того, як серце болить? Я кожного ката навік проклинаю, За те, що малечі Вкраїни щимить. Де в цьому житті справедливість шукати? Де спокій шукати душі? Боїться дитя наодинці вмирати... За них боїмося ми всі... 23.01.2022
2023-08-27 07:27:14
1
0
Інші вірші поета
Лист до Діда Мороза Мир Лист Що було б?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2633
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1737