***

Людмила Скрипко

Місто живе в безкінечнім потоці Людей, що біжать й машин. Гуде генератор в кав'ярні на розі, Небо все в ваті хмарин. Ніби, звичайне життя. Та даремно Вбачать намагаюсь звичайне життя. Гучно й надривно заревла сирена... Біля кав'ярні дитя Років п'яти, ще маленька-маленька, Меншу сестричку глядить. Хвилину тому заклопотана ненька Забігла в кав'ярню купить Рогаликів свіжих з малиновим джемом - Як сильно їх любить мала. На всюди усі гучно виє сирена. Гойдає візочок дівча, А очі наповнені жахом до краю, Горохом сльозинки біжать по щоці. "Що сталось, маленька?" "Я маму чекаю!" І ручку візочка стискає в руці. За мить на порозі з'являється мама: "Що сталося, доню?Ти плачеш? Чому?" "Тебе не було, а тривога настала... Я так налякалась, а що як помру? На небо злечу, а тебе ще немає..." Чи знав я до того, як серце болить? Я кожного ката навік проклинаю, За те, що малечі Вкраїни щимить. Де в цьому житті справедливість шукати? Де спокій шукати душі? Боїться дитя наодинці вмирати... За них боїмося ми всі... 23.01.2022

2023-08-27 07:27:14

Інші вірші поета

Бабусині крила. Дорогою життя Прості істини Життя барельєф

Інші поети

леся маркiв

@lesia_vikram

Ghost Know

@Ghost_Know

Anasteicha Rein

@Anasteicha_Rein

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1196

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15820