***

Людмила Скрипко

Місто живе в безкінечнім потоці Людей, що біжать й машин. Гуде генератор в кав'ярні на розі, Небо все в ваті хмарин. Ніби, звичайне життя. Та даремно Вбачать намагаюсь звичайне життя. Гучно й надривно заревла сирена... Біля кав'ярні дитя Років п'яти, ще маленька-маленька, Меншу сестричку глядить. Хвилину тому заклопотана ненька Забігла в кав'ярню купить Рогаликів свіжих з малиновим джемом - Як сильно їх любить мала. На всюди усі гучно виє сирена. Гойдає візочок дівча, А очі наповнені жахом до краю, Горохом сльозинки біжать по щоці. "Що сталось, маленька?" "Я маму чекаю!" І ручку візочка стискає в руці. За мить на порозі з'являється мама: "Що сталося, доню?Ти плачеш? Чому?" "Тебе не було, а тривога настала... Я так налякалась, а що як помру? На небо злечу, а тебе ще немає..." Чи знав я до того, як серце болить? Я кожного ката навік проклинаю, За те, що малечі Вкраїни щимить. Де в цьому житті справедливість шукати? Де спокій шукати душі? Боїться дитя наодинці вмирати... За них боїмося ми всі... 23.01.2022

2023-08-27 07:27:14

1

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1709

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4898