Андрюха

Людмила Скрипко

Андрюха сьогодні їде додому з війни, Крізь ніч і ранкову імлу мчить його машина. Поруч з Андрюхою їдуть і інші сини Гордого краю, що знає весь світ-Україна. Їде Андрюха додому, та є але... В душах рідні вже три місяці повна пустка. Мама з сльозами синочка додому жде - Згорьовані втомлені очі і чорна хустка. Всіх друзів Андрюхи запросить додому вона, Щоб розділили з сім'єю цю чорну годину. Мама згадає на мить, та й не вірить сама - Андрюха ніколи вже більш не обійме сина. Батько старенький зігнувся аж до землі, Ніби на плечі йому цілий світ звалився. Біля віконця чекають Андрюху брати, Вони пам'ятають той день, коли він народився... Не зможе Андрюха прийти у свій затишний дім, Ніколи разом не збереться вже вся родина. Чи буде його пам'ятати маленький син? Як прийме цю втрату його овдовіла дружина? Андрюха їде додому крізь темну ніч, Мамине серце залите полину настоєм. Є лиш одна у цім всім очевидна річ - Хлопець простий повернувся додому героєм... 10.01.2023

2023-08-27 07:09:36

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12014

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2883