Андрюха
Людмила Скрипко
Андрюха сьогодні їде додому з війни, Крізь ніч і ранкову імлу мчить його машина. Поруч з Андрюхою їдуть і інші сини Гордого краю, що знає весь світ-Україна. Їде Андрюха додому, та є але... В душах рідні вже три місяці повна пустка. Мама з сльозами синочка додому жде - Згорьовані втомлені очі і чорна хустка. Всіх друзів Андрюхи запросить додому вона, Щоб розділили з сім'єю цю чорну годину. Мама згадає на мить, та й не вірить сама - Андрюха ніколи вже більш не обійме сина. Батько старенький зігнувся аж до землі, Ніби на плечі йому цілий світ звалився. Біля віконця чекають Андрюху брати, Вони пам'ятають той день, коли він народився... Не зможе Андрюха прийти у свій затишний дім, Ніколи разом не збереться вже вся родина. Чи буде його пам'ятати маленький син? Як прийме цю втрату його овдовіла дружина? Андрюха їде додому крізь темну ніч, Мамине серце залите полину настоєм. Є лиш одна у цім всім очевидна річ - Хлопець простий повернувся додому героєм... 10.01.2023
2023-08-27 07:09:36
0
0
Інші вірші поета
Прості істини Про важливе Граблі Ти чуєш,Господи?..
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4538
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1985