Андрюха

Людмила Скрипко

Андрюха сьогодні їде додому з війни, Крізь ніч і ранкову імлу мчить його машина. Поруч з Андрюхою їдуть і інші сини Гордого краю, що знає весь світ-Україна. Їде Андрюха додому, та є але... В душах рідні вже три місяці повна пустка. Мама з сльозами синочка додому жде - Згорьовані втомлені очі і чорна хустка. Всіх друзів Андрюхи запросить додому вона, Щоб розділили з сім'єю цю чорну годину. Мама згадає на мить, та й не вірить сама - Андрюха ніколи вже більш не обійме сина. Батько старенький зігнувся аж до землі, Ніби на плечі йому цілий світ звалився. Біля віконця чекають Андрюху брати, Вони пам'ятають той день, коли він народився... Не зможе Андрюха прийти у свій затишний дім, Ніколи разом не збереться вже вся родина. Чи буде його пам'ятати маленький син? Як прийме цю втрату його овдовіла дружина? Андрюха їде додому крізь темну ніч, Мамине серце залите полину настоєм. Є лиш одна у цім всім очевидна річ - Хлопець простий повернувся додому героєм... 10.01.2023

2023-08-27 07:09:36

Інші вірші поета

Цирк Горе Заримоване дитя Усмішка

Інші поети

David Laurent

@ledavdebvs

Анастасія Андрійчук

@_nastia_a

Tamya Lopez

@billie_diamonds_vida

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3716

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1845