Андрюха

Людмила Скрипко

Андрюха сьогодні їде додому з війни, Крізь ніч і ранкову імлу мчить його машина. Поруч з Андрюхою їдуть і інші сини Гордого краю, що знає весь світ-Україна. Їде Андрюха додому, та є але... В душах рідні вже три місяці повна пустка. Мама з сльозами синочка додому жде - Згорьовані втомлені очі і чорна хустка. Всіх друзів Андрюхи запросить додому вона, Щоб розділили з сім'єю цю чорну годину. Мама згадає на мить, та й не вірить сама - Андрюха ніколи вже більш не обійме сина. Батько старенький зігнувся аж до землі, Ніби на плечі йому цілий світ звалився. Біля віконця чекають Андрюху брати, Вони пам'ятають той день, коли він народився... Не зможе Андрюха прийти у свій затишний дім, Ніколи разом не збереться вже вся родина. Чи буде його пам'ятати маленький син? Як прийме цю втрату його овдовіла дружина? Андрюха їде додому крізь темну ніч, Мамине серце залите полину настоєм. Є лиш одна у цім всім очевидна річ - Хлопець простий повернувся додому героєм... 10.01.2023

2023-08-27 07:09:36

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15916

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1959