Про важливе
Людмила Скрипко
Про важливе хотів, то давай про важливе, Але ж ти розумієш, у всіх воно різне. Хтось з усмішкою робить щось надможливе, Хтось стражданням вважає відсутність хисту. У когось від самотності шрами на серці, А в когось все життя боротьба із болем, Що влізає під шкіру пекучим перцем, Й випікає надію лишатись собою. Як дивитись в майбутнє мене питаєш? Я не знаю, тому і дивлюсь з позитивом. І коли що робити в цю мить не знаєш, Головне пам'ятай - будь в гармонії з миром. Біль у кожного свій, зрозуміло ,одначе... Як на більший чи менший його ділити? Хтось надривно з образи дрібної плаче, Хтось без сліз все купує попарні квіти І щоранку іде крізь все місто пішки, Щоб побути хоч мить наодинці з татом... І нехай він мовчить, все одно це близькість, Яку, навіть, по смерті не поламати. Хтось на ватмані стрес свій малює чорним, Хтось співає, мов сльози гіркі зроняє. Біль у кожного свій, сум свій теж і неспокій. Ідентичних людей взагалі не буває. Хочеш ще про важливе? Я дуже рада, Бо здавалось про це вже ніхто не слуха. Не наука це, знаєш, і не порада, І не те, що знайшлося два вільні вуха... Це спокута. Мій шлях і моя безодня, Від яких в забуття відійти несила, Найстрашніше, як серце лишилось порожнім... Залишатись людиною - ось що важливо.
2021-06-10 09:40:05
4
0
Інші вірші поета
*** Мені б уверх... Немовля У мене до тебе все...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12401
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1160