Про важливе

Людмила Скрипко

Про важливе хотів, то давай про важливе, Але ж ти розумієш, у всіх воно різне. Хтось з усмішкою робить щось надможливе, Хтось стражданням вважає відсутність хисту. У когось від самотності шрами на серці, А в когось все життя боротьба із болем, Що влізає під шкіру пекучим перцем, Й випікає надію лишатись собою. Як дивитись в майбутнє мене питаєш? Я не знаю, тому і дивлюсь з позитивом. І коли що робити в цю мить не знаєш, Головне пам'ятай - будь в гармонії з миром. Біль у кожного свій, зрозуміло ,одначе... Як на більший чи менший його ділити? Хтось надривно з образи дрібної плаче, Хтось без сліз все купує попарні квіти І щоранку іде крізь все місто пішки, Щоб побути хоч мить наодинці з татом... І нехай він мовчить, все одно це близькість, Яку, навіть, по смерті не поламати. Хтось на ватмані стрес свій малює чорним, Хтось співає, мов сльози гіркі зроняє. Біль у кожного свій, сум свій теж і неспокій. Ідентичних людей взагалі не буває. Хочеш ще про важливе? Я дуже рада, Бо здавалось про це вже ніхто не слуха. Не наука це, знаєш, і не порада, І не те, що знайшлося два вільні вуха... Це спокута. Мій шлях і моя безодня, Від яких в забуття відійти несила, Найстрашніше, як серце лишилось порожнім... Залишатись людиною - ось що важливо.

2021-06-10 09:40:05

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11168

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3612