***

Людмила Скрипко

З лютого змінилась - не впізнати, Ти була, як літо, стала - осінь. Важко "до" і "після" поєднати, Плачучі з вікна в ранкову просинь. Бачити вже майже цілий рік Очі не зелені, сірі-сірі В дзеркалі. Майнув мов цілий вік... У рудім волоссі пасма сиві. Втрати, болі, де набратись сил, Серця щим від вічної печалі. Не чиїсь, а твій то батько, син, Коли ти працюєш у шпиталі. Ти не плачеш, плакати ніяк! Маєш виглядом своїм давать надію. Коси кольором, немов новий мідяк, Зафарбуєш. Слухаєш про мрії, Набираєш мамам в телефон, Пишеш повідомлення дружинам. Все ніби в тумані, наче сон, І ніхто не бачить - вполовину Ти живеш життями тих людей, Як бинти чаклуєш в сніжно-білі, Слухаеш потік думок, ідей. Бачиш знову очі сірі-сірі В дзеркалі, коли приходиш в дім. Скільки в них ти заховала болю? В них дощить... Ще трошки й гуне грім, А було колись густе зелене поле. 20.01.2023

2023-08-27 07:23:22

Інші вірші поета

Що таке щастя? Андрюха Злива Кохання всюди

Інші поети

Shina

@Sheena

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

Лео Лея

@lesya_yurp

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5506

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16384