***
Людмила Скрипко
З лютого змінилась - не впізнати, Ти була, як літо, стала - осінь. Важко "до" і "після" поєднати, Плачучі з вікна в ранкову просинь. Бачити вже майже цілий рік Очі не зелені, сірі-сірі В дзеркалі. Майнув мов цілий вік... У рудім волоссі пасма сиві. Втрати, болі, де набратись сил, Серця щим від вічної печалі. Не чиїсь, а твій то батько, син, Коли ти працюєш у шпиталі. Ти не плачеш, плакати ніяк! Маєш виглядом своїм давать надію. Коси кольором, немов новий мідяк, Зафарбуєш. Слухаєш про мрії, Набираєш мамам в телефон, Пишеш повідомлення дружинам. Все ніби в тумані, наче сон, І ніхто не бачить - вполовину Ти живеш життями тих людей, Як бинти чаклуєш в сніжно-білі, Слухаеш потік думок, ідей. Бачиш знову очі сірі-сірі В дзеркалі, коли приходиш в дім. Скільки в них ти заховала болю? В них дощить... Ще трошки й гуне грім, А було колись густе зелене поле. 20.01.2023
2023-08-27 07:23:22
0
0
Інші вірші поета
Чи світ без тебе існував? Щось про людину Не зустрічають випадкових Хрест
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3332
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12995