Все на двох
Людмила Скрипко
Обійми і скажи тихенько, Як втомився ти від розлуки. Наче птах стрепенеться серце, У замок знов зійдуться руки. В них так затишно і спокійно, Час - солодкі краплини меду. Найулюбленіша картина - Ти і я, а над нами небо. Я і ти. І весь світ мов навпіл, Все на двох: і любов, і туга. Не було навіть сподівання, Що ти станеш найкращим другом. Найтепліші життя моменти - Це хвилини поруч з тобою. Ти даруєш мені натхнення Й щастя просто бути собою.
2021-07-03 22:34:00
2
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Людмила Скрипко
@Яна Войвич дякую😌🙏
Відповісти
2021-07-04 07:09:25
Подобається
Алиса Селезнева
💋
Відповісти
2021-07-04 09:18:59
1
Людмила Скрипко
@Алиса Селезнева ❤️
Відповісти
2021-07-04 09:41:52
Подобається
Інші вірші поета
Граблі Надія Я впізнаю тебе завжди Важливо прокидатися щасливим...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1656
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034