Злива
Людмила Скрипко
Ніч була темна і тиха Та десь спалахнув небокрай - Неначе омріяна втіха, Неначе відмолений рай. Блискавки на небосхилі Багряні лишають сліди. Простори від спраги безсилі Умиють краплини води. Спочатку поодинокі, Легенько злітають з небес, Та звідкись приніс підмогу Вечірній легкий вітерець. Зібралися разом - сила. Дощ рясний став, наче душ. Земля так вологи просила, Дощ зрештою це відчув. Лий, не вщухай, не треба, Землю життям напувай. Рясні краплини з неба Спраглий рятують край.
2021-06-26 08:32:45
6
0
Інші вірші поета
Різні Не зустрічають випадкових Дівчата Життя барельєф
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8036
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1924