Зміни

Людмила Скрипко

Як ми змінились, як світ наш постійно міняється. Ми такі дивні - воюєм тепер посиланнями. Істина в різних мережах інакша з'являється. Ділимось нею і не задаємось питаннями. Я пам'ятаю, як бабця в дитинстві ділилася, Як світ змінився з дитинства її і до старості. Я по-дитячому тому, як диву дивилася. Нинішній світ вже не той - пастка сповнена радощів. Всі почуття - синтетичні, як з лабораторії. Близькість чомусь вже давно лиш на рівні тактильному, І не вистачає відкритій душі території. Бути щасливим нелегко й слабкому, і сильному. Все помінялось і далі так дивно міняється І про кохання малюєм у чаті сердечками. Дужками й смайлами у переписках всміхаємся, Стікери шлемо з смішними котами й овечками. Я уявляю, бабуся би надивувалася... Їй телевізор був дивним, все слухала радіо. Як би вона у мережах собі спілкувалася? Смайлики слала , картинки, вітання і аудіо? Ні, не змінилася б, навіть не сумніваюся. Світ перевернувся, та сутність ніколи не зміниться... Десь в глибині наших душ дещо справжнє ховається. Це, сподіваюсь, ніяким прогресом не зміниться.

2021-08-30 13:29:57

2

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4875

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3939