Зміни
Як ми змінились, як світ наш постійно міняється. Ми такі дивні - воюєм тепер посиланнями. Істина в різних мережах інакша з'являється. Ділимось нею і не задаємось питаннями. Я пам'ятаю, як бабця в дитинстві ділилася, Як світ змінився з дитинства її і до старості. Я по-дитячому тому, як диву дивилася. Нинішній світ вже не той - пастка сповнена радощів. Всі почуття - синтетичні, як з лабораторії. Близькість чомусь вже давно лиш на рівні тактильному, І не вистачає відкритій душі території. Бути щасливим нелегко й слабкому, і сильному. Все помінялось і далі так дивно міняється І про кохання малюєм у чаті сердечками. Дужками й смайлами у переписках всміхаємся, Стікери шлемо з смішними котами й овечками. Я уявляю, бабуся би надивувалася... Їй телевізор був дивним, все слухала радіо. Як би вона у мережах собі спілкувалася? Смайлики слала , картинки, вітання і аудіо? Ні, не змінилася б, навіть не сумніваюся. Світ перевернувся, та сутність ніколи не зміниться... Десь в глибині наших душ дещо справжнє ховається. Це, сподіваюсь, ніяким прогресом не зміниться.
2021-08-30 13:29:57
2
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2880
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4152