Хрест

Людмила Скрипко

Старенький згорблений дід У небо очі підняв. Давно розлюбив цей світ, Тож в Господа запитав: "Боже, скажи мені Скільки нести цей хрест, Рахуючи ночі і дні, Чекаючи мани з небес? Боже, невже вже я Крайній на всій землі? Як подивлюсь - біда - Легші у всіх хрести. Знаю, що кожному з нас Свій напророчено путь. Боже, чого ж лиш я Не можу ніяк дихнуть? Давить на плечі хрест, Спина ниє й болить. Шлях нелегкий до небес - Вічність. Не день, не мить. Боже, ти ж все забрав: Щастя, любов, сім'ю. Я смерті не раз благав, А все ніяк не помру, Хрест важчий стає щодня - Зігнув майже до землі. Давно вже пішла рідня. Віддай комусь так мої дні. Втомився нести цей хрест, Мені не по силах путь. Я ніби вже вмер й не воскрес, У серці лиш чорна лють..." Тонке полотно небес Розрізав промінь ясний: "Неси, чоловіче, свій хрест. Повір,не один ти такий. І кожен питає чому, У кожного правда своя. Ви губите долю свою, А винен у вас лиш я... Ніяк не встаткується лад На багатостраждальній землі: Іде зі зброєю брат На брата. На батька - сини. Неси, чоловіче, свій хрест, Не плач, не моли, не проси. З твоїм багажем до небес Дійти лиш тобі стане сил."

2021-10-29 17:40:31

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11445

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1911