Деградація

Кирило Сорока

Літера до літери, кома до крапки Кожне закінчене слово становить нову абстракцію Кожен рядок логічно завершує (думку) автора Кожен, хто це прочитає, має собі зізнатися: Я ніколи в житті не стану найкращим Я не зможу без мрії рухатись далі Я не маю часу на забавки й страждання Я є живим небіжчиком поміж мертвих наймитів Я є світилом і прірвою Я є початком і хаосом Я є лірою, я є кризою сталості Подивіться! Погляньте! Жахливо! Частинка частково частину чіпає чварами Миготить ліхтар надії над Олешківськими пісками

2024-07-03 19:59:33

Інші вірші поета

Мета мета нео ф'ючер футуризм Пиши Оточили Зізнання

Інші поети

GRAFO

@grafo

Molly Walker

@mollywalker228

@follower_number_0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12044

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2248