Мовозбур

Кирило Сорока

Мені куди податись чи побігти... Якби я знав то може і побіг... Ламаю ноги, п'яний, смолоскитом, Обличчям пада на поріг. Мій дім змінила біла вирва. Мої батьки живуть на чужині. Мій друг вставляє другі вікна, А подруга відстоює престиж. Мені не має місця серед плину. Мене прибило камнем до споруд. І як до річки я не стрибну Відіб'є знов у глухий кут. Каміння я, всесвітня посередність. Каміння я, чорт забирай! Камінням був і буду, що за чемність? В болото тільки не кидай! Під мулом складно сперечатись. Мій хід не чутно, я вже захлинувсь. Хоча, хотів я попрощатись. Чого ж з поразкою тягнуть? Хлопчина, дівка, хто б то був Хапає з дна мій дух та волю, Не запита чи я хильнув Чи я просив у них ту долю. Розмова далі дуже коротка Людина, будь вона свята Не відверне мене, скота Від руйнівного кулака Зірветься божий запобіжник На мить мене захопить грішник І буде лихо, будуть вишні Серед степів рости колишніх. Зів'януть ті хрести зі мною Як ляжу я спочить у полі Зійде врожай крізь вільну скроню Овиє тіло моцний джгут Але пародія канату Піде частинами гуляти Поки не відбудую хату І не навчу дітей стрибати По цвинтарю між плит завзятих Моїх ідей і сподівань 29.10.2022

2023-09-12 00:11:00

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12271

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2428