Мовозбур

Кирило Сорока

Мені куди податись чи побігти... Якби я знав то може і побіг... Ламаю ноги, п'яний, смолоскитом, Обличчям пада на поріг. Мій дім змінила біла вирва. Мої батьки живуть на чужині. Мій друг вставляє другі вікна, А подруга відстоює престиж. Мені не має місця серед плину. Мене прибило камнем до споруд. І як до річки я не стрибну Відіб'є знов у глухий кут. Каміння я, всесвітня посередність. Каміння я, чорт забирай! Камінням був і буду, що за чемність? В болото тільки не кидай! Під мулом складно сперечатись. Мій хід не чутно, я вже захлинувсь. Хоча, хотів я попрощатись. Чого ж з поразкою тягнуть? Хлопчина, дівка, хто б то був Хапає з дна мій дух та волю, Не запита чи я хильнув Чи я просив у них ту долю. Розмова далі дуже коротка Людина, будь вона свята Не відверне мене, скота Від руйнівного кулака Зірветься божий запобіжник На мить мене захопить грішник І буде лихо, будуть вишні Серед степів рости колишніх. Зів'януть ті хрести зі мною Як ляжу я спочить у полі Зійде врожай крізь вільну скроню Овиє тіло моцний джгут Але пародія канату Піде частинами гуляти Поки не відбудую хату І не навчу дітей стрибати По цвинтарю між плит завзятих Моїх ідей і сподівань 29.10.2022

2023-09-12 00:11:00

1

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2318

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1411