Мовозбур
Мені куди податись чи побігти...
Якби я знав то може і побіг...
Ламаю ноги, п'яний, смолоскитом,
Обличчям пада на поріг.
Мій дім змінила біла вирва.
Мої батьки живуть на чужині.
Мій друг вставляє другі вікна,
А подруга відстоює престиж.
Мені не має місця серед плину.
Мене прибило камнем до споруд.
І як до річки я не стрибну
Відіб'є знов у глухий кут.
Каміння я, всесвітня посередність.
Каміння я, чорт забирай!
Камінням був і буду, що за чемність?
В болото тільки не кидай!
Під мулом складно сперечатись.
Мій хід не чутно, я вже захлинувсь.
Хоча, хотів я попрощатись.
Чого ж з поразкою тягнуть?
Хлопчина, дівка, хто б то був
Хапає з дна мій дух та волю,
Не запита чи я хильнув
Чи я просив у них ту долю.
Розмова далі дуже коротка
Людина, будь вона свята
Не відверне мене, скота
Від руйнівного кулака
Зірветься божий запобіжник
На мить мене захопить грішник
І буде лихо, будуть вишні
Серед степів рости колишніх.
Зів'януть ті хрести зі мною
Як ляжу я спочить у полі
Зійде врожай крізь вільну скроню
Овиє тіло моцний джгут
Але пародія канату
Піде частинами гуляти
Поки не відбудую хату
І не навчу дітей стрибати
По цвинтарю між плит завзятих
Моїх ідей і сподівань
29.10.2022
2023-09-12 00:11:00
1
0