Мовозбур
Кирило Сорока
(18+)
Птахи співають на світанку Їх так багато, що мій кіт насрав Згорають підвіконня сподівання Поспати ще хвилинок п'ять Чому я не закрив вікно? Ранкова дивна прохолода морозить килима завзятий ворс Немає ковдри, покривала і білизни Ногою штрикаю пропуканий матрац Чому я засинаю без супутніх втрат? Ригає стеля від цинізму Стакан розбився, всюди кислота Бурбон стоїть у магазині на вітрині Хоча я вчора звідти його брав Чому на мене тисне атмосфера в один Бар? Забудьте, лишенько, забудьте Що я колись вам написав Це був не я, це був не я Це був не я, це був не я А хто ж тоді? Це був не я, це я не був Це був не я, це я не був Це був не я, це я не був Це був не я, це я не був Це хтось пожартував невдало А я лишень стояв Поруч, так Надихала міазмом пошесть А я то що, за що то я? Це янебув! Зловісний геній, що сере у мої штани Він наливає і він п'є, а я ригаю за усіх! Він б'є, гарчить, ламає стіл А я лікую нам синці! Це бувнея! Це він порвав сусідів дзвоник Це він кидав з вікна тушонку Це він кричав на дітлахів Це він здавав під'їзду лавку на утіль Не я це Точно же не я Ну подивіться, ось вам фото... А, стоп... *п'ятами накивав* 11.05.2024
2024-05-14 04:20:05
2
0
Інші вірші поета
Мовозбур Ударом чаші провалитися до безодні Громадяни Мовозбур
Інші поети
Maria
@maybe_baby
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8596
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4688