Пиши

Кирило Сорока

Пиши про все, пиши старанно Пиши, пиши, не зволікай Пиши про вечір і сніданок Пиши, кажу, чорт забирай! Пиши про подих, про цвітіння Пиши про розпад і гниття Пиши про докори сумління Пиши, кажу, пиши, сміття Пиши, описуй все навколо Пиши, описуй всіх, хто поруч Пиши, кажи за всіх їх слово Пиши, кажу, пиши власноруч Пиши, пиши, пиши, давай Пиши, кажу, пиши — страждай! Пиши, описуй, не барися Пиши роботу, звітність, коментар Пиши, поки тобі не спиться Пиши, кажу, довічний золотар Пиши, пиши, рухай руками Пиши, пиши, мізкуй, трунар Пиши, пиши, сіпай ногами Пиши, кажу, пиши, ледар Пиши, пиши, пиши, маруда Пиши, пиши, пиши, давай Пиши, пиши, пиши, паскуда Пиши, пиши, чорт забирай! 26.09.2023

2023-09-27 02:53:44

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11848

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3675