Пиши

Кирило Сорока

Пиши про все, пиши старанно Пиши, пиши, не зволікай Пиши про вечір і сніданок Пиши, кажу, чорт забирай! Пиши про подих, про цвітіння Пиши про розпад і гниття Пиши про докори сумління Пиши, кажу, пиши, сміття Пиши, описуй все навколо Пиши, описуй всіх, хто поруч Пиши, кажи за всіх їх слово Пиши, кажу, пиши власноруч Пиши, пиши, пиши, давай Пиши, кажу, пиши — страждай! Пиши, описуй, не барися Пиши роботу, звітність, коментар Пиши, поки тобі не спиться Пиши, кажу, довічний золотар Пиши, пиши, рухай руками Пиши, пиши, мізкуй, трунар Пиши, пиши, сіпай ногами Пиши, кажу, пиши, ледар Пиши, пиши, пиши, маруда Пиши, пиши, пиши, давай Пиши, пиши, пиши, паскуда Пиши, пиши, чорт забирай! 26.09.2023

2023-09-27 02:53:44

3

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4650

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11238