Пиши
Кирило Сорока
Пиши про все, пиши старанно Пиши, пиши, не зволікай Пиши про вечір і сніданок Пиши, кажу, чорт забирай! Пиши про подих, про цвітіння Пиши про розпад і гниття Пиши про докори сумління Пиши, кажу, пиши, сміття Пиши, описуй все навколо Пиши, описуй всіх, хто поруч Пиши, кажи за всіх їх слово Пиши, кажу, пиши власноруч Пиши, пиши, пиши, давай Пиши, кажу, пиши — страждай! Пиши, описуй, не барися Пиши роботу, звітність, коментар Пиши, поки тобі не спиться Пиши, кажу, довічний золотар Пиши, пиши, рухай руками Пиши, пиши, мізкуй, трунар Пиши, пиши, сіпай ногами Пиши, кажу, пиши, ледар Пиши, пиши, пиши, маруда Пиши, пиши, пиши, давай Пиши, пиши, пиши, паскуда Пиши, пиши, чорт забирай! 26.09.2023
2023-09-27 02:53:44
3
0
Інші вірші поета
Частина Тиша ААААААААА А АААААААА Незнана
Інші поети
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2031
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11490