Побратими і Посестри
(18+)
Ми йшли на штурм, ми знали що робити Ми вчилися не місяць і не два Ми тренувалися за ліпшої хвилини Ми всі зростали разом як сім'я Ми йшли разом, у лінію, по черзі Ми готувалися зустріти бій Навколо були побратими і посестри Над нами Бог, за нами матері Цей бій, ці муки, це випробування Ми з честю прийняли його Наш командир разом із нами По ліз у пекло під багно Ми зосередженні, ми мужні, ми сміливі Один за одним б'ємо ворогів Хто у полоні — має щастя жити Хто ні — загине в боротьбі Ми разом йшли, ми разом гризли бруствер Один за одним жерли бліндажі Свистіли кулі, кулемети глухли Навколо нас літали FPV-і Ми двійками траншеї штурмували Ховалися від танків і від мін Ми виживали після артударів Ми разом зачищали всі кути Поставили завдання перед нами Щоб вибили ми звідти москалів Хто міг тікав, хто ні – здавались Та врешті решт закінчились вони Ми захопилися, сп'яніли від утоми Полізли командира поперед Як не уб'ємо всіх хто хоче нас скорити То хоч уб'ємо тих, до кого дотягнем! Ми сунули вперед поперед батька Поперед сина, духа і чорта Чекала взвод невтішна доля Нас обійшли резерви ворога Ми відступили, нас не оточили Ми з боєм проривались до своїх Тоді-то ми війну й зустріли Трьохсотим став наш перший побратим Ми всіх тягли, ми всім допомагали Нас цьому вчили і не тиждень і не два Та хто навчить тягти посестру мертву Якій хвилину тому магазини споряджав Ми вийшли всі, хто на ногах, хто під брезентом Ми вбили всіх, хто попадав нам під приціл Ще б трохи нам і розгромили б цю пиздоту! Та чи вгамує це від втрат нестерпний біль? "Січ" мав доньку, "Зоря" не мала дому "Декан" жив за кордоном до війни "Магура" планувала вийти за "Харона" "Харона" батько у полоні рік сидить "Кіно" знімав наш побут за нагоди А медик "Дред" байки свої травив "Гастрит" варив меню народів світу "Максим" загальну звітність взводу вів Ми поховали їх, на цвинтарі за містом Ми бачили навколо поле прапорів Його кінця і краю нам не видно Накрило їх жовто-блакитними хвильми Зустрінь же земле України Полеглих дочок і синів Вшануй їх право помирати За волю сестер і братів І ось вони, лежать всі разом, як і йшли Загиблі побратими і посестри Ми пам'ятаємо ваш дужий героїзм Ми помстимося як не приєднаємся самі!
2024-03-02 18:58:17
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1161
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12403