Репресії душі

Анастасия Лукьященко

Занадто швидко серце б`ється, Болить і ниє занедбана душа, Те серце вже давно до неба рветься, А та душа ніяк не відпуска. До світла серце рветься, як шалене, Мабуть, втомилося від стресу і депресій. Кричить душа: «Рожеве небо не для тебе!», А мозок не витримує її репресій. Глузує з-за кутка наді мною сонце – Воно мститься мені за щось, Прийшов вітер у розбите віконце – Він шукає в мені когось. Чи щось, чи когось-неважливо! Мабуть, в мені ще десь блукає людина, Якщо не поводжу себе так фальшиво, Мені ще потрібна остання хвилина. Чи дасть мені сонце торкнутись тепла? Воно карає мене, ну і нехай! Чи очікував ти, що й без тепла я пішла? Ти смієшся крізь сльози і ледь шепчеш: «Бувай!», Ну, а я байдуже говорю: «Ну і нехай…»

2019-03-14 01:05:33

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Aneta Adygezalova

Вау.. Прекрасные работы! Этот больше всего пришолся по душе) Ты настоящий талант) По правде говоря, когда стаёт грустно ищу стихи, яркие-бы почитать, твои сильно вдохновляют.

Відповісти

2020-02-20 21:25:19

1

Анастасия Лукьященко

@Aneta Adygezalova Спасибо большое за комментарий! ❤️

Відповісти

2020-02-22 10:52:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11994

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2177