Репресії душі
Анастасия Лукьященко
Занадто швидко серце б`ється, Болить і ниє занедбана душа, Те серце вже давно до неба рветься, А та душа ніяк не відпуска. До світла серце рветься, як шалене, Мабуть, втомилося від стресу і депресій. Кричить душа: «Рожеве небо не для тебе!», А мозок не витримує її репресій. Глузує з-за кутка наді мною сонце – Воно мститься мені за щось, Прийшов вітер у розбите віконце – Він шукає в мені когось. Чи щось, чи когось-неважливо! Мабуть, в мені ще десь блукає людина, Якщо не поводжу себе так фальшиво, Мені ще потрібна остання хвилина. Чи дасть мені сонце торкнутись тепла? Воно карає мене, ну і нехай! Чи очікував ти, що й без тепла я пішла? Ти смієшся крізь сльози і ледь шепчеш: «Бувай!», Ну, а я байдуже говорю: «Ну і нехай…»
2019-03-14 01:05:33
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Aneta Adygezalova
Вау.. Прекрасные работы! Этот больше всего пришолся по душе) Ты настоящий талант) По правде говоря, когда стаёт грустно ищу стихи, яркие-бы почитать, твои сильно вдохновляют.
Відповісти
2020-02-20 21:25:19
1
Анастасия Лукьященко
@Aneta Adygezalova Спасибо большое за комментарий! ❤️
Відповісти
2020-02-22 10:52:16
Подобається
Інші вірші поета
Самотній дурень Творча зупинка Фантазій твоїх причал Прихильник
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6991
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16995