Репресії душі
Занадто швидко серце б`ється, Болить і ниє занедбана душа, Те серце вже давно до неба рветься, А та душа ніяк не відпуска. До світла серце рветься, як шалене, Мабуть, втомилося від стресу і депресій. Кричить душа: «Рожеве небо не для тебе!», А мозок не витримує її репресій. Глузує з-за кутка наді мною сонце – Воно мститься мені за щось, Прийшов вітер у розбите віконце – Він шукає в мені когось. Чи щось, чи когось-неважливо! Мабуть, в мені ще десь блукає людина, Якщо не поводжу себе так фальшиво, Мені ще потрібна остання хвилина. Чи дасть мені сонце торкнутись тепла? Воно карає мене, ну і нехай! Чи очікував ти, що й без тепла я пішла? Ти смієшся крізь сльози і ледь шепчеш: «Бувай!», Ну, а я байдуже говорю: «Ну і нехай…»
2019-03-14 01:05:33
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Aneta Adygezalova
Вау.. Прекрасные работы! Этот больше всего пришолся по душе) Ты настоящий талант) По правде говоря, когда стаёт грустно ищу стихи, яркие-бы почитать, твои сильно вдохновляют.
Відповісти
2020-02-20 21:25:19
1
Анастасия Лукьященко
@Aneta Adygezalova Спасибо большое за комментарий! ❤️
Відповісти
2020-02-22 10:52:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11994
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2177