Репресії душі
Анастасия Лукьященко
Занадто швидко серце б`ється, Болить і ниє занедбана душа, Те серце вже давно до неба рветься, А та душа ніяк не відпуска. До світла серце рветься, як шалене, Мабуть, втомилося від стресу і депресій. Кричить душа: «Рожеве небо не для тебе!», А мозок не витримує її репресій. Глузує з-за кутка наді мною сонце – Воно мститься мені за щось, Прийшов вітер у розбите віконце – Він шукає в мені когось. Чи щось, чи когось-неважливо! Мабуть, в мені ще десь блукає людина, Якщо не поводжу себе так фальшиво, Мені ще потрібна остання хвилина. Чи дасть мені сонце торкнутись тепла? Воно карає мене, ну і нехай! Чи очікував ти, що й без тепла я пішла? Ти смієшся крізь сльози і ледь шепчеш: «Бувай!», Ну, а я байдуже говорю: «Ну і нехай…»
2019-03-14 01:05:33
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Aneta Adygezalova
Вау.. Прекрасные работы! Этот больше всего пришолся по душе) Ты настоящий талант) По правде говоря, когда стаёт грустно ищу стихи, яркие-бы почитать, твои сильно вдохновляют.
Відповісти
2020-02-20 21:25:19
1
Анастасия Лукьященко
@Aneta Adygezalova Спасибо большое за комментарий! ❤️
Відповісти
2020-02-22 10:52:16
Подобається
Інші вірші поета
Давно випите біле вино Творча зупинка Вбивці часу Надістота
Інші поети
Roi De Libertad
@Hikari_4002
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1500
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1451