Самотній дурень
Анастасия Лукьященко
Як можна просто промовчати, Коли на серці важкий тягар? Як можна у натовпі не закричати, Коли навколо тисячі примар? Вони всього лише пародії людини, Зомбовані, вони у мозок твій проникають, І кожен з них - уособлення тварини, Що примітивно світ забруднюють. І крик твій виривається у натовпі, І серце твоє шукає розумних пояснень, Ти безнадійно шукаєш світла в пітьмі, І розумієш, що ти самотній дурень.
2019-03-28 15:15:39
10
0
Інші вірші поета
Творча зупинка Давно випите біле вино Репресії душі Фантазій твоїх причал
Інші поети
Лео Лея
@lesya_yurp
Oh Sana
@hanine_writer
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2031
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1875