Для себе
Євгенія Стрельченко
Розкрила крила, полетіла За небокрай. Гніздо ж пусте і ти посміла Шукати власний рай. Палає пір’я, світ кривавий. Куди сховатись від думок?! Як сироті знайти у собі “маму” Й злетіти до зірок. Переплітаються дороги, А ти не знаєш друзі чи то вороги? Вони ж посміхаються з порогу З душею “чистої” води. Скануєш дії, бідкаєшся, плачеш. Образити когось- це ж зась! Для когось як дурне ти скачеш. Схотіла піти - мразь. Терпи-терпи чи може досить? Подумай ще сто раз, Коли серце відповіді попросить Чи настав нарешті для себе час?!
2025-03-25 08:53:42
0
0
Інші вірші поета
Чутки Доколисаю Сансара Я -ворог
Інші поети
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Baekiia 44
@exobaek
нnw αsω
@hnwasw14
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3918
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546