Для себе

Євгенія Стрельченко

Розкрила крила, полетіла За небокрай. Гніздо ж пусте і ти посміла Шукати власний рай. Палає пір’я, світ кривавий. Куди сховатись від думок?! Як сироті знайти у собі “маму” Й злетіти до зірок. Переплітаються дороги, А ти не знаєш друзі чи то вороги? Вони ж посміхаються з порогу З душею “чистої” води. Скануєш дії, бідкаєшся, плачеш. Образити когось- це ж зась! Для когось як дурне ти скачеш. Схотіла піти - мразь. Терпи-терпи чи може досить? Подумай ще сто раз, Коли серце відповіді попросить Чи настав нарешті для себе час?!

2025-03-25 08:53:42

Інші вірші поета

Залюбки Повно в серці. Старенькі й смерть Головна героїня

Інші поети

Masha Debil

@Debilmasha

Time_Fune

@Time_Fune

леся маркiв

@lesia_vikram

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4024

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4960