Допоки Сонце спить

Євгенія Стрельченко

Ти ж залікуєш мою долю? Вона невидима, вона болить. Починиш дефективну волю, Допоки Сонце спить? Між чужих пальців змогла просочитися І потрапити у твою жменю, А там скрутилась й стала грітися. Клади ж,скоріш,мене в свою кишеню! Заколисаєш міцно лихо? Воно замовкне, зникне вмить І стане тихо -тихо, Так, ніби всім вже добре жить. Зніми , для мене, свою маску. Я ж намалюю крила твоїм мріям! Я загорну тебе у ласку. Ми негаразди всі розвієм . Ти ж зацілуєш мою душу ? Вона невидима, вона болить . А я прокинутися мушу, Бо Сонце вже давно не спить.

2020-08-27 01:21:11

Інші вірші поета

Ну добре Красива Повно в серці. Головна героїня

Інші поети

Софья Шёпотом

@sofishepotom

Educatorus Librarium

@educatorusdigitelli

tata

@tata4u

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3562

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2279