Допоки Сонце спить
Ти ж залікуєш мою долю? Вона невидима, вона болить. Починиш дефективну волю, Допоки Сонце спить? Між чужих пальців змогла просочитися І потрапити у твою жменю, А там скрутилась й стала грітися. Клади ж,скоріш,мене в свою кишеню! Заколисаєш міцно лихо? Воно замовкне, зникне вмить І стане тихо -тихо, Так, ніби всім вже добре жить. Зніми , для мене, свою маску. Я ж намалюю крила твоїм мріям! Я загорну тебе у ласку. Ми негаразди всі розвієм . Ти ж зацілуєш мою душу ? Вона невидима, вона болить . А я прокинутися мушу, Бо Сонце вже давно не спить.
2020-08-27 01:21:11
5
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8670
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1666