НЕБО В КРАПКУ
Євгенія Стрельченко
Закриєш очі- небо в крапку Таку гарячу і цупку,аж душу роздирає! Відкриєш очі - у кінці свого небокраю Бачиш свою дружину молоду. Так тихо-тихо - серце ще чути, Співає мовчечки мінор. Воно, дурне, не знає, як далі бути Після недостатньої безлічі розмов. Куди не глянь, весна буяє. Куди не йди,вінки цвітуть. Землею чийсь останній дім припадає. З землі зелені пагони ростуть . Закриєш очі- небо в крапку Таку гарячу і цупку, аж тіло роздирає! Відкриєш очі - у кінці свого небокраю Бачиш матусю у чорному платку. Тебе немає! Тебе не має.
2023-04-11 12:32:19
2
0
Інші вірші поета
Потвора Так шкода Статус "в мережі " Дарма
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6218
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12075