Всього лиш слова...
Всього лиш слова з малих сторінок Для подальше відкритої суті, Просто безодня із власних думок, Програвши турнір серед люті. Ненавидиш тих, хто скалічив любов, Хоч сам винуватий у цьому, Наче темна фарба стікатиме кров, Покидаєш дорогу знайому. Не бачиш сенсу та важко ступити Крок в потойбіччя нестями. Внутрішня тінь буде просити Душевно мінятись ролями. Навіть не мрій і не показуй емоцій, Не потрібен більше дар мови. Важко буде на кожному кроці, Ставиш крапку із жалюгідної коми. Думаєш, що все надто просто, Готовий до самовбивства, Слова викидатимеш гостро, Знову почнуться слідства. Хтось помирає душею, Когось покидають тіла. Ти не робиш долю простою, Це лиш вигадані нами діла! Тобі важко порадіти за друга, Комусь важко зітхнути.. Охоплює нікчемна недуга, З часом легко тебе забути.
2021-08-10 10:10:26
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5051
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12625