Всього лиш слова...
Всього лиш слова з малих сторінок Для подальше відкритої суті, Просто безодня із власних думок, Програвши турнір серед люті. Ненавидиш тих, хто скалічив любов, Хоч сам винуватий у цьому, Наче темна фарба стікатиме кров, Покидаєш дорогу знайому. Не бачиш сенсу та важко ступити Крок в потойбіччя нестями. Внутрішня тінь буде просити Душевно мінятись ролями. Навіть не мрій і не показуй емоцій, Не потрібен більше дар мови. Важко буде на кожному кроці, Ставиш крапку із жалюгідної коми. Думаєш, що все надто просто, Готовий до самовбивства, Слова викидатимеш гостро, Знову почнуться слідства. Хтось помирає душею, Когось покидають тіла. Ти не робиш долю простою, Це лиш вигадані нами діла! Тобі важко порадіти за друга, Комусь важко зітхнути.. Охоплює нікчемна недуга, З часом легко тебе забути.
2021-08-10 10:10:26
4
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3572
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4207