1. Тінь (Зачин)
Темно й мертво у пустелі чорного піску.
Летить ворожий вітер -
Головний суперник світла -
Протяг, пробиваючий стіну.
Вслід за ним - чагарники,
Маленькі бідні звірі,
Що не мають волі сили:
всюди ворожнеча, всюди вороги.
Довго й тяжко грію ноги на розпеченій землі,
І тінь - супутник мій минулий -
Геть пішла, забула -
В нас удвох одні сліди.
Куди мені потрібно я не знаю,
Знаю тільки друзів, що сказали
Обернутися назад, і там десь за горами
Я полишив щастя, крихітний шматочок раю.
Вірно й справедливо:
Відійшов на трішки, небагато.
Правда так стою вже третій день,
Пісок дістався до легень,
Зустрічний вітер спати заважає.
На дорозі стрів я нуль зірок,
І жодного маленького струмка.
Немає сонця. Первісна пітьма,
і смерті тихий, вражий голосок...
"Гарно й марно...ти програєш нашу битву,
Бо твоя підтримка проти тебе.
Все що є - порожнє, темне небо,
Перестань боротись - так не буде дива."
Піді мною - чорний попіл, схожий на пісок,
Болото Достоєвського огидне.
Геть ніяк страждання руських не загинуть,
Суп з лайна, що так й не перетвориться в ставок.
Спартанська яма із кісток дитячих,
Черепи начинені землею.
А дорослих нижче ще лежать під нею,
Миші в них живуть, що мутували у незрячих.
Знаю правду: друзі чесні вже не раз пообіцяли -
За горами поселилось наше щастя.
"Спільна мрія - нам все вдасться,
У пустелі можна теж обжитись славно."
Хочу вірить...щастя у комфорті вдома.
Раз мені пообіцяли добрі люди -
Чиста правда їх тече усюди,
І нема брехні, нема дурного слова.
Амінь...
Летить ворожий вітер -
Головний суперник світла -
Протяг, пробиваючий стіну.
Вслід за ним - чагарники,
Маленькі бідні звірі,
Що не мають волі сили:
всюди ворожнеча, всюди вороги.
Довго й тяжко грію ноги на розпеченій землі,
І тінь - супутник мій минулий -
Геть пішла, забула -
В нас удвох одні сліди.
Куди мені потрібно я не знаю,
Знаю тільки друзів, що сказали
Обернутися назад, і там десь за горами
Я полишив щастя, крихітний шматочок раю.
Вірно й справедливо:
Відійшов на трішки, небагато.
Правда так стою вже третій день,
Пісок дістався до легень,
Зустрічний вітер спати заважає.
На дорозі стрів я нуль зірок,
І жодного маленького струмка.
Немає сонця. Первісна пітьма,
і смерті тихий, вражий голосок...
"Гарно й марно...ти програєш нашу битву,
Бо твоя підтримка проти тебе.
Все що є - порожнє, темне небо,
Перестань боротись - так не буде дива."
Піді мною - чорний попіл, схожий на пісок,
Болото Достоєвського огидне.
Геть ніяк страждання руських не загинуть,
Суп з лайна, що так й не перетвориться в ставок.
Спартанська яма із кісток дитячих,
Черепи начинені землею.
А дорослих нижче ще лежать під нею,
Миші в них живуть, що мутували у незрячих.
Знаю правду: друзі чесні вже не раз пообіцяли -
За горами поселилось наше щастя.
"Спільна мрія - нам все вдасться,
У пустелі можна теж обжитись славно."
Хочу вірить...щастя у комфорті вдома.
Раз мені пообіцяли добрі люди -
Чиста правда їх тече усюди,
І нема брехні, нема дурного слова.
Амінь...
Коментарі