1. Тінь (Зачин)
2. Герой поразки
3. Ніхто нікого не знає (Присвячується всім, хто любить хейтити)
4. Самотній кораблик (Сон)
5. Ми всі однакові
6. Буду пошепки кричати
7. Колекція (feat. Сандра Мей)
8. Життєво важливі ідеали
9. Наївний ідіот 
10. Порожнє дзеркало
11. Агностик
12. Башта з карт
13. До серця я звертаюсь ( feat. Міріам Міест )
14. Війни
15. Секрети птахів (feat. Честер Фінч)
16. Обираю страждати
17. Nemo
18. Час я не боюся (Епілог)
9. Наївний ідіот 
Сталось це в суботу вчора,
Зустріч із людиною, яка, я думав, хвора.
Правда - сторони монети - біла, чорна.
Маску не носив той незнайомець
Очі справжні, мокрі і суворі.
" Що ти робиш, хлопче тут ? " питався я,
" Чи пам'ятаєш звідки і куди? Та як твоє ім'я?
Хоч маєш рідних, друзів? Де твоя сім'я?"
Стояв він під дощем і посміхався,
Наче посмішка сама - його слова.
" Святкую свято я веселе, сьогоденнне,
Усміхнись і ти, бо сміх лоскоче сердце,
І печаль від нього теж боїться, меркне,
Рідко можеш ти промокнуть, щоби не радіти,
Най приносить вітер волю і натхнення."
Витріщався я на нього та не мав ні слова,
" Як живеш ти? Як то робиш знову й знову?
Адекватні люди за́вжди стороняться злого,
І кому неправду ти говориш, друже?
Йди, допоки не настигла доля строга. "
Монолог сей ні на краплю не образив,
Ідіот наївний на своє і далі ставив.
" Звук дощу - концерт, симфонія, вистава,
Люблять ті його, кому начхать на парасольку.
Наче свіжий подих він, прозріння наче. "
" В тебе коси мокрі, через них ніщо не бачиш "
" Замість зору відчуваю я, за це велика плата "
" За такими дощ не плаче, а реве палата"
" Ти стосовно спогадів своїх нікого не обманюй,
Був таким же,  поки не попав за грати.
І любов - це не система схем, рівнянь, діагоналей,
В неї воля - мати,  разом ті сидять на п'єдесталі,
Ті, що мають вірус волі, йдуть вперед по магістралі,
Вітер їм не ворог, друг - гроза у небі,
Вибрики природи - знак притримувань моралі.
Пресс зламав тебе немов тростинку,
Жертва ти, посеред пляжу крихітна піщинка,
Розігнав пісок по горам лагідних тваринок,
Зла на вітер не тримай, тебе я дуже прошу,
Суть його - ламать всіх тих, хто дав слабинку. "
"Божевільний ти однак, козаче,
Бо сприймаєш воду як свою удачу, "
Ідіот сей мовчки витріщався й пальця кинув на лице моє ледачо.
Міцно обіймав мене потік і від дощу
Я вигляд мав, немов я щиро, гірко плачу.
© marco polo ,
книга «NEMO (Збірка віршів)».
10. Порожнє дзеркало
Коментарі