11. Агностик
Йде час, і вгору все росте мурашник,
Люди впевнені про завтра, хоч забули про вчорашнє.
"В нас життя, як книга, що читаєм" - скажуть,
— Так будується карткова башта...
Нащо я живу? Для чого народився?
"Quo Vadis?" видно з виразу мого цнотливого обличчя.
Я впаду від болю, пальці міцно стисну,
"Щоб сказати, що ніщо не знаю", закривається завіса...
І зі мною в порівнянні всі — пророки,
Сяйвом сяють, по воді спокійно роблять кроки,
"Правди у ногах немає" - стали забувать потроху,
Кисне молоко, так само пропадає й Holy Water...
Аксіом немає на Землі, нема першооснови,
Се не правда чиста — люди просто горді й голі,
Об'єктивне — суб'єктивність, нагадаю знову:
"Всі слова брехливі, чорне й біле - сіре, ми убили Бога..."
Отже, все, що я кажу — моя картина,
Галерею майте ви свою і не женіться без упину,
Мозку не підвладний жодний смисл,
А лідери думок, як і звичайні люди, мирно згинуть...
Люди впевнені про завтра, хоч забули про вчорашнє.
"В нас життя, як книга, що читаєм" - скажуть,
— Так будується карткова башта...
Нащо я живу? Для чого народився?
"Quo Vadis?" видно з виразу мого цнотливого обличчя.
Я впаду від болю, пальці міцно стисну,
"Щоб сказати, що ніщо не знаю", закривається завіса...
І зі мною в порівнянні всі — пророки,
Сяйвом сяють, по воді спокійно роблять кроки,
"Правди у ногах немає" - стали забувать потроху,
Кисне молоко, так само пропадає й Holy Water...
Аксіом немає на Землі, нема першооснови,
Се не правда чиста — люди просто горді й голі,
Об'єктивне — суб'єктивність, нагадаю знову:
"Всі слова брехливі, чорне й біле - сіре, ми убили Бога..."
Отже, все, що я кажу — моя картина,
Галерею майте ви свою і не женіться без упину,
Мозку не підвладний жодний смисл,
А лідери думок, як і звичайні люди, мирно згинуть...
Коментарі