6. Буду пошепки кричати
Про любов говоримо ми гарні речі машинально
Справжнє диво, магія, початок, насолод нектар солодких
Досвіде парадоксальний, правда що ця річ феноменальна?
Бо страждав я, граючи на арфі відчуттів похмурі нотки.
Кажуть люди, перший раз забути зовсім неможливо
Згоден цілковито я із твердженням таким нажаль
Моя уява про любов здалася по хлопчачому наївна
Цілий світ в момент відмови мій розсипався немов кришталь.
Води з тих пір втікло багато, годі й сперечатись
Зараз, обертаючись назад в минуле, я скажу:
Про те, ким я не був, признатись чесно заманаюсь
Твердий весь такий, а падав, наче немовля на тім льоду
Буду пошепки кричати я у повній, сірій тиші
Просто знай, що злюся зовсім не на тебе, а на себе
Голос мій мене попереджав,що далі буде тільки гірше
Вірив щиро я: поганці також мають другий шанс від неба
Збитий був постійно апостеріорі я чужим нахабно
Хоч насправді - зрадник друзів, і страшніше - сво́го "Я"
Осліплений любов'ю вбив себе одразу, люде, знайте:
Доріан фальшивий пав в ментальному бою від власного меча.
Я розумію сенс в твоїй відмові і вловити се було нелегко
Зрадників себе, що радші знищити усе ніхто б не полюбив
Мені тобою будь, я б теж послав таких романтиків далеко
І депресією служить не розбите серце - а свій власний гнів.
Мій вірш - се спроба крикнути тобі розкаянне "Привіт"
Тебе я остаточно відпускаю. Після стількох років? Що верзу я, нене?
Приводом рядків цих став свинцевий, чорний гніт,
Коли людина каже щось до когось, то звертається вона завжди до себе.
Справжнє диво, магія, початок, насолод нектар солодких
Досвіде парадоксальний, правда що ця річ феноменальна?
Бо страждав я, граючи на арфі відчуттів похмурі нотки.
Кажуть люди, перший раз забути зовсім неможливо
Згоден цілковито я із твердженням таким нажаль
Моя уява про любов здалася по хлопчачому наївна
Цілий світ в момент відмови мій розсипався немов кришталь.
Води з тих пір втікло багато, годі й сперечатись
Зараз, обертаючись назад в минуле, я скажу:
Про те, ким я не був, признатись чесно заманаюсь
Твердий весь такий, а падав, наче немовля на тім льоду
Буду пошепки кричати я у повній, сірій тиші
Просто знай, що злюся зовсім не на тебе, а на себе
Голос мій мене попереджав,що далі буде тільки гірше
Вірив щиро я: поганці також мають другий шанс від неба
Збитий був постійно апостеріорі я чужим нахабно
Хоч насправді - зрадник друзів, і страшніше - сво́го "Я"
Осліплений любов'ю вбив себе одразу, люде, знайте:
Доріан фальшивий пав в ментальному бою від власного меча.
Я розумію сенс в твоїй відмові і вловити се було нелегко
Зрадників себе, що радші знищити усе ніхто б не полюбив
Мені тобою будь, я б теж послав таких романтиків далеко
І депресією служить не розбите серце - а свій власний гнів.
Мій вірш - се спроба крикнути тобі розкаянне "Привіт"
Тебе я остаточно відпускаю. Після стількох років? Що верзу я, нене?
Приводом рядків цих став свинцевий, чорний гніт,
Коли людина каже щось до когось, то звертається вона завжди до себе.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
6. Буду пошепки кричати
Ну, що сказати - любов підступна.
Відповісти
2023-08-24 10:04:35
1
6. Буду пошепки кричати
Зазвичай," коли людина каже щось до когось, то звертається вона завжди до себе"- то в реальності вона б хотіла щоб ті слова сприймалися адресатом, так само як і нею.
Відповісти
2023-08-24 10:07:25
1