2. Герой поразки
Я пам'ятаю як казала мені мама:
Чесним бути варто і ніколи не здаватись.
Жити так аби не стати потім бранцем слави,
Щоб летіти тільки ввись.
Я гарно пам'ятаю, як казала:
Вік живи і вік учись.
Бажання без води - то вічна спрага,
Як улітку, що було колись.
І чому все стало раптом гірко?
Я дивлюсь у дзеркало і бачу незнайомця.
Може я, а може копія суцільна,
Що не потребує річки та ріднесенького сонця.
Відчуваю сухість в горлі, хоч сказали все окей.
Запевнили, що я - непросто я, ба більше!
Власник начебто бажань і начебто ідей.
А хто сказав, що більше буть не може просто гіршим?
Мріяв стати космонавтом я, чи навіть детективом,
Вірив правда так наївно - світ складається з добра.
Мій стан мені не описати ні лірично, ні верлібром,
Мамо, принципи - це всього-на-всього пусті слова!
Та звідки знати це повинні ти і батько?
Мрії ваші теж сто років мертві.
Душі бідні без любові, як безхатька.
Хоч за це ми вдячні будемо до смерті.
Я багатий і грошей повнісінькі вагони маю,
Друзів ціла купа, купа й ворогів.
Мені сказали, справжнього себе я не ховаю,
Мчу на зустріч щастю, не лишаючи слідів.
Живу і сумніваюсь. Дзеркало, це я, чи ні?
Без помічі не справлюсь - нічогісінько не знаю,
Чи стою під сонцем у води, або в сухій пітьмі?
Існується мені ці двадцять років, чи від сну не прокидаюсь?
Кажуть все нормально, все як треба,
В дзеркалі - це я, таким зробила мене моя доля.
Те, що маю я - дари прямісінько від неба,
Най і принципи мої - слова піску, накриті морем.
Нащо ти мені казала про чесноти?
Мамо, мала ти за ціль всю правду показати?
Слово про правдивість доброго завда́ло лиш скорботи,
Рішення моє ніколи більше істинам твоїм не довіряти...
Чесним бути варто і ніколи не здаватись.
Жити так аби не стати потім бранцем слави,
Щоб летіти тільки ввись.
Я гарно пам'ятаю, як казала:
Вік живи і вік учись.
Бажання без води - то вічна спрага,
Як улітку, що було колись.
І чому все стало раптом гірко?
Я дивлюсь у дзеркало і бачу незнайомця.
Може я, а може копія суцільна,
Що не потребує річки та ріднесенького сонця.
Відчуваю сухість в горлі, хоч сказали все окей.
Запевнили, що я - непросто я, ба більше!
Власник начебто бажань і начебто ідей.
А хто сказав, що більше буть не може просто гіршим?
Мріяв стати космонавтом я, чи навіть детективом,
Вірив правда так наївно - світ складається з добра.
Мій стан мені не описати ні лірично, ні верлібром,
Мамо, принципи - це всього-на-всього пусті слова!
Та звідки знати це повинні ти і батько?
Мрії ваші теж сто років мертві.
Душі бідні без любові, як безхатька.
Хоч за це ми вдячні будемо до смерті.
Я багатий і грошей повнісінькі вагони маю,
Друзів ціла купа, купа й ворогів.
Мені сказали, справжнього себе я не ховаю,
Мчу на зустріч щастю, не лишаючи слідів.
Живу і сумніваюсь. Дзеркало, це я, чи ні?
Без помічі не справлюсь - нічогісінько не знаю,
Чи стою під сонцем у води, або в сухій пітьмі?
Існується мені ці двадцять років, чи від сну не прокидаюсь?
Кажуть все нормально, все як треба,
В дзеркалі - це я, таким зробила мене моя доля.
Те, що маю я - дари прямісінько від неба,
Най і принципи мої - слова піску, накриті морем.
Нащо ти мені казала про чесноти?
Мамо, мала ти за ціль всю правду показати?
Слово про правдивість доброго завда́ло лиш скорботи,
Рішення моє ніколи більше істинам твоїм не довіряти...
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
2. Герой поразки
Істини одні і ті ж у всіх. Тлумачення, сприйняття їх у кожного своє.
Відповісти
2023-08-24 09:53:48
1