ЯТиМи
"Рядом и только вместе,
Даже когда на плаху..."
Александр Пономарев - Два крыла
Я навчився бути самотнім
І для себе в цім світі жить,
Мої білі і теплі долоні
Не навчились добро дарить.
Одягаюсь в пальто темно-сіре
І ступаю на мокрий асфальт;
Не шукаю ні правди, ні віри,
Тільки б жити, закутавшись в фальш.
Кожен день, ніби нове знайомство,
Моє тіло штовхає в ніщо
І, не знаючи радості й горя,
Я живу ні в добро, ані в зло.
Ти блукаєш по темним проспектам
І шукаєш калюжу з сиропом,
Обминаєш дурних недотепів
І мене не побачила знову.
Одягаєш щось нове щоденно,
Та на жаль не змінилось нічого:
Обминаєш дурних недотепів
І мене не побачила знову.
Але якось ти заблукала
І мене запитала дорогу,
Я збрехав, що тут вперше буваю
І що знаю це місто лиш трохи.
Ми ходили по мокрім асфальті,
Обминавши дурних недотеп
І без жодної ноти фальші
Розмовляли про те та про се.
Ми шукали дорогу до ночі,
Але раптом ти зупинилась
І сказала мені прямо в очі:
"Ти інакший, я в тебе влюбилась."
І я став якимсь дійсно інакшим
Не таким, як я був раніш
І коли я сказав: "Я люблю тебе також",
Мені стало у грудях тепліш.
Ми шукаєм калюжу з сиропом,
Ми живемо у світі без фальші,
Ми ці вулиці змінимо скоро,
Ми цей світ обернемо на краще.
2018-05-12 19:20:57
4
0