Книга
Meri Veis
Книга - це те, що дає мені сили. Небачений світ, що застиг у словах. Коли у душі всі вогні погасили Я криюсь у цих неземних сторінках. Лиш там я знаходжу свій страх і свій спокій У призмі світів й кришталевих думок Моє відзеркалення - в прірві широкій Ховається від незнайомих стежок. Це все рідне серцю, я тут наче вдома І вірю, що це не ілюзія снів. Історія, ще і зовсІм невідома, Стала для мене життям з перших слів. Лиш там я побачу сапфір океану, Таємний, забутий смарагдовий ліс І сонця агат, що встає із туману І краплі дощу, що вітер приніс. Книга назавжди любов'ю зігріта Вона нам показує шлях із пітьми. В ній кожна зима має часточку літа І в кожному літі є частка зими.
2020-05-12 20:36:09
5
0
Інші вірші поета
На скелі бездонної прірви... Ерагон Щастя Осінь
Інші поети
bas_mala
@bas_mala
Julia K
@yy_mistress
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1418
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4136