Мрія про небо

Meri Veis

Я мрію побувати в небі... Я вірю - там мій рідний світ. І кожен ранок прокидаюсь у потребі Відчути всім єством живий політ. Я хочу доторкнутись до хмаринки, Що в тиху даль собі пливе, І свою кришталевую сльозинку Віддати вітру, хай кудись несе. Я хочу ніжним дотиком торкнутись До срібно-кришталевої зорі... Ласкаво й непомітно посміхнутись Й відкинути думки - тривожні й злі. Я хочу обійняти золотавий місяць... Він так і манить сяйвом чарівним... Але усе, у що я вірю серцем - Людям здається дуже сумнівним... Зі сторони усе здається дивним, Але для мене значення не має. Я просто хочу вірити у диво, В яке не кожен вірить, і не кожен знає. Не хочу жити в сірих буднях І бачити щодня одну картину. Я хочу не стояти на землі, А буть над нею, й мчати безупину. Цього ніхто, нажаль, не зрозуміє Мій дивний потяг вгору, що прижився в серці. Я заховаю це далеко в глибині, І буду існувати далі, але у люстерці...

2020-05-12 21:14:59

Інші вірші поета

Хібаж не всеодно, які ми ззовні?.. Ерагон Любов Once upon a time

Інші поети

kply

@kply

Natalochka

@Nata_Natochka

Цірук Тетяна

@tsirukt

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13100

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4805