Мрія про небо
Я мрію побувати в небі... Я вірю - там мій рідний світ. І кожен ранок прокидаюсь у потребі Відчути всім єством живий політ. Я хочу доторкнутись до хмаринки, Що в тиху даль собі пливе, І свою кришталевую сльозинку Віддати вітру, хай кудись несе. Я хочу ніжним дотиком торкнутись До срібно-кришталевої зорі... Ласкаво й непомітно посміхнутись Й відкинути думки - тривожні й злі. Я хочу обійняти золотавий місяць... Він так і манить сяйвом чарівним... Але усе, у що я вірю серцем - Людям здається дуже сумнівним... Зі сторони усе здається дивним, Але для мене значення не має. Я просто хочу вірити у диво, В яке не кожен вірить, і не кожен знає. Не хочу жити в сірих буднях І бачити щодня одну картину. Я хочу не стояти на землі, А буть над нею, й мчати безупину. Цього ніхто, нажаль, не зрозуміє Мій дивний потяг вгору, що прижився в серці. Я заховаю це далеко в глибині, І буду існувати далі, але у люстерці...
2020-05-12 21:14:59
6
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1284
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4978