Мрія про небо
Я мрію побувати в небі... Я вірю - там мій рідний світ. І кожен ранок прокидаюсь у потребі Відчути всім єством живий політ. Я хочу доторкнутись до хмаринки, Що в тиху даль собі пливе, І свою кришталевую сльозинку Віддати вітру, хай кудись несе. Я хочу ніжним дотиком торкнутись До срібно-кришталевої зорі... Ласкаво й непомітно посміхнутись Й відкинути думки - тривожні й злі. Я хочу обійняти золотавий місяць... Він так і манить сяйвом чарівним... Але усе, у що я вірю серцем - Людям здається дуже сумнівним... Зі сторони усе здається дивним, Але для мене значення не має. Я просто хочу вірити у диво, В яке не кожен вірить, і не кожен знає. Не хочу жити в сірих буднях І бачити щодня одну картину. Я хочу не стояти на землі, А буть над нею, й мчати безупину. Цього ніхто, нажаль, не зрозуміє Мій дивний потяг вгору, що прижився в серці. Я заховаю це далеко в глибині, І буду існувати далі, але у люстерці...
2020-05-12 21:14:59
6
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2774
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2761