Я просто хотіла бути щасливою...
Я завжди просила лише одного. Я просто хотіла бути щасливою... Ніхто не торкнувся до серця мого. Ніхто не назвав мене особливою... Я звикла до болю, до зрад і страждань, Я звикла терпіти ножі і невдачі, Тонути вночі у сльозах міркувань Стараючись скласти життєві задачі... Все моє життя - це окремий театр, У п'єсах якого - лише одна роль... Міражний глядач, ілюзійний початок, Соліст завжди грає бомольну тріоль. І кожен мій день - наче привид із часу, Помітно лишає узор на стіні... Та кожен актор має свою прикрасу... Вона не дана у житті лиш мені. Свій Всесвіт тримаю глибоко в душі Руїнами складений в карту страждання І зараз там ллють невимовні дощі, А сонце чекає свого існування. Я завжди просила лише одного. Я просто хотіла бути щасливою... Ніхто не торкнеться до серця мого. Ніхто не назве мене особливою...
2020-05-12 20:47:08
4
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2440
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2332