Зоряне фортепіано
У ясну ніч, на березі морському, Сиділа дівчина й дивилася у вись. Вона любила світ, і все, що є у ньому Добра бажала, щиро сміючись. З'явилось в небі зоряне фортепіано, Що так тягнуло і лякало водночас. Спустив кораблик місяць на піано, Мовляв, сідай, поки ще не погас. Вона вагалась, та усе ж - ступила І він поплив по небі чорно-голубім. А дівчина, мов зачарована сиділа Поки кораблик не спинився перед ним. Фортепіано сяяло сріблисто-біло А клавіші просили : " Доторкнись!" І потягнулася її рука несміло. А розум каже : "Досить! Схаменись!" "Не досить мріяти і марить неможливим? Літати думкою у хмарах повсякчас? Ти зрозумій : у світі нашому - немає дива! А вірити у нього - всеодно, що тратить час!" Та дівчина не слухала, вуста - всміхались. Вона повірила, що це - не дивний сон . Це чудо наяву. Думки здійснились. Й вона одна доповнює оцей чарівний фон. Рука торкнулась клавіші старанно Й сплелась мелодія сумна... Додався в ній акорд нежданно Лилась із глибини душі вона. Почався ніжний нотний зорепад, Що здійснював бажання непомітно. Гойдався місяць звукам в такт, І вітер повівав привітно. Не спалося в ту ніч художнику старому. Він вийшов в ніч із чистим полотном... Поглянув вгору в зачудованні німому... Жива картина. Він це бачить. Це - не сон. Полилась фарба по білім папері. Закарбувалася назавжди ця чарівна мить, Яку на завтра вже повісять в галереї Але чи вірити в це - кожного життя навчить. Та правду знать - судилося двом людям, Які відчули справжнє диво на собі. Які ніколи не зрівняють це з безглуздям Й будуть плисти по віри джерелі.
2020-05-12 21:23:40
4
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4655