Once upon a time
Давним-давно, якось у казці, Сплелась історія, що нам відкрила світ. Якщо твоє життя ховається у масці, Торкнись до книги і рушай в політ. На сторінках побачиш магію і чари, Що заведуть тебе у місто Сторібрук. І саме там розвіються всі чорні хмари Й почується живого серця стук. У ньому ти відчуєш серце, повне віри. У ньому ти побачиш, що любов іще жива. Ти знову, як в дитинстві, в магію повіриш, Бо світло є у кожнім океані зла. Тебе зустрінуть Принц і Білосніжка А також - Емма, Генрі, Кіліан, Лерой. Їх всіх веде невидима доріжка, Яка покаже нам, що кожен з них - герой. І Румпельштільцхен - стане добрим магом Зла Королева ступить в сторону добра. Зеліна нам відкриється, як добра мати Казки відкриють світ любові і тепла. Нам зрозуміти дано основне. Що, віра - найсильніша в світі дія. Хто щиро вірить - гори всі зверне Й назавжди в серці оживе надія.
2020-06-05 22:24:57
5
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3383
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12017