Once upon a time
Давним-давно, якось у казці, Сплелась історія, що нам відкрила світ. Якщо твоє життя ховається у масці, Торкнись до книги і рушай в політ. На сторінках побачиш магію і чари, Що заведуть тебе у місто Сторібрук. І саме там розвіються всі чорні хмари Й почується живого серця стук. У ньому ти відчуєш серце, повне віри. У ньому ти побачиш, що любов іще жива. Ти знову, як в дитинстві, в магію повіриш, Бо світло є у кожнім океані зла. Тебе зустрінуть Принц і Білосніжка А також - Емма, Генрі, Кіліан, Лерой. Їх всіх веде невидима доріжка, Яка покаже нам, що кожен з них - герой. І Румпельштільцхен - стане добрим магом Зла Королева ступить в сторону добра. Зеліна нам відкриється, як добра мати Казки відкриють світ любові і тепла. Нам зрозуміти дано основне. Що, віра - найсильніша в світі дія. Хто щиро вірить - гори всі зверне Й назавжди в серці оживе надія.
2020-06-05 22:24:57
5
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1104
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054