" Мости в доросле життя "

Merian Varner

Я так ненавиджу купюри : Папірчик , фонд , просто монета За те , що дали нам з тобою : Розлуку , біль і ще проблеми . На чому побудований цей світ ? На вбивствах , грошах і розводах Хочу зламати ці мости , Щоб були : радість , мир , приємна втома . Як швидко ми з тобою підросли Батьківський дім покинути хотіли Як шкода , коли ще ми були маленькі діти Не зуміли вчасно цінність цього світу зрозуміти І крадькома все рік за роком Хотіли у життя доросле увійти. Та ось коли воно настало Усе казкове в мить пропало Куди тепер нам утікти ? Коли згоріли всі мости !

2021-05-17 18:39:26

Інші вірші поета

" Колишнє " "Весна" " Діти наші квіти " " Жіноче серце "

Інші поети

Colorless

@Colorless

ORCHAK

@aleksandr_kotsupal

Юлія Мушак

@yulia_mushak

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

2535

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1179