" Ти поїдеш "
Merian Varner
Ти поїдеш забравши з собою це літо Те сонця , що днями так гріло мене І діло повір таки не в погоді Все тому , що поряд не буде тебе . Ти пробач карі очі за солоні ці сльози За те , що я душу рву ще й тобі Я відпущу лодоню немов би на віки , А потім на сам посиджу в тишині . Так важко останні ці дні зупиняти Коли години між пальці , неначе вода Я кожну хвилину готова віддати За те , щоб на відстань не відпускати тебе . Я буду чекати сонячними днями й зоряними ночами приїзду твого І нехай вже на вулиці буде не літо , а осінь І з похмурого неба буде капати дощ Як побачу тебе зацвіте все навколо Обійму , поцілую і відчую тепло.
2021-05-17 17:18:36
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Merian Varner
спасибі ☺️
Відповісти
2021-05-17 17:33:31
Подобається
Інші вірші поета
" Скажи куди ми діли своє гасло " " Жизнь на бумаге " "Як шкода , що уже не буде" " Парад лицемірства "
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1564
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1534