" Я більш нічого так не хочу "
Merian Varner
Наші троянди відцвіли Та я забуть тебе не можу - " Скажи чому я сам не свій " ? Більше заснути вже не можу ! У голові різні думки : Про твою милу , ніжну вроду Я наче в'язень у тюрмі - " Верни мені мою свободу ! " . Бува так важко на душі , Бо все забуть - не маю влади Повсюди чую голос твій Від нього я втрачаю тяму Плекаю таємні думки Де в них тобою володію - " Люба прошу - змилосердись " Бо я без тебе шаленію ! . Неначе мариво якесь - " Бездонні карі твої очі " Пройшли вже сутки : день і ніч А я про тебе все торочу Торкнутися твоїх плечей - " Я більш нічого так не хочу " ! .
2023-10-24 06:11:36
6
0
Інші вірші поета
" Ти зламав мене " " Такий секрет у мене є " " Колишнє " " Бувають різні "
Інші поети
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2819
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444